Держави, які володіють енергетичними ресурсами, мають можливість швидко реалізовувати свій економічний розвиток. Країни, які залежать від іноземних держав в плані отримання ними необхідних для себе енергоресурсів, зможуть реалізувати свої цілі в економічному рості рівно настільки, наскільки вони зможуть отримати ці енергоресурси. Країни, які залежать від зарубіжних енергоресурсів, вимушені купувати енергію. Щоб мати грошові можливості для здійснення цієї покупки, вони повинні виробляти інші товари і послуги і постачати їх на ринок. У свою чергу, виробництво цих товарів і послуг, природно, вимагає поставок енергоресурсів.
Проте енергетичні ресурси обмежені як по своїй різноманітності, так і по запасам, і їх розподіл на землі не є збалансованим. Деякі регіони Землі багатше по запасам і різноманітності енергетичних ресурсів, аніж інші.
Невідновлювані первинні джерела енергії (викопне паливо/ вуглеводні) утворились в результаті природних процесів протягом мільйонів років і вдовольняють 85% світових потреб в енергії. Альтернативи поки не знайдено. Відновлювані джерела енергії і ядерна енергія здатні вдовольнити лише 15% світових потреб в енергії. Тому залежність світу від нафти і природного газу в плані енергоресурсів буде продовжувати зберігатись довгий час.
Сьогодні, якщо подивитись на частки таких країн, як Америка, Європа, Китай та Індія, в споживанні нафти, стане ясно, наскільки вони залежні від нафти.
Хоча запаси нафти Європейського Союзу складають 0,5% від світових запасів, його частка в світовому споживанні нафти складає біля 18%. У цьому відношенні залежність ЄС від близькосхідної нафти набагато сильніше, аніж США. Частка Індії у загальному світовому споживанні складає 5,4%, а її запаси — 0,26%. Частка Китаю в загальному світовому споживанні нафти складає 14,3%, а якщо взяти до уваги його частку від світових запасів нафти в 1,2%, то стане ясно, наскільки сильно Китай та Індія залежать від іноземної нафти.
Частка США в світовому споживанні нафти складає 20%. Враховуючи, що частка США в світовому виробництві нафти складає 18%, ступінь залежності США від нафти стає очевидною. Ця ситуація показує важливість Близького Сходу і Північної Африки (де зосереджено біля 60% підтверджених світових запасів нафти) для колоніальних держав і держав, які перебувають в боротьбі між собою за владу.
Ця ситуація відображає реальну підноготну політичної, військової і економічної політики Європи і США, і навіть Росії і Китаю відносно Близького Сходу.
Близькосхідний регіон, включаючи Північну Африку, є одним із найбагатших регіонів світу з точки зору запасів енергетичних ресурсів нафти і природного газу. Він займає дуже важливе геополітичне положення завдяки своїй географії і енергетичним ресурсам, нафто- і газопроводам, морським шляхам і протокам, використовуваним танкерам, які перевозять нафту. У той же час він займає незамінне геостратегічне положення з точки зору військової мобільності для колоніальних держав, які борються за світове панування. Сьогодні це регіон, де такі колоніальні невірні держави, як Америка, Великобританія, Франція і Росія, мають військову присутність і військові бази і де було проведено багато війн.
Колоніальні держави проводять три основні політики у відношенні близькосхідного регіону. Перша — контроль над енергетичними ресурсами в регіоні і забезпечення їх безпечних поставок на світові ринки, друга — забезпечення безпеки нелегітимного сіоністського утворення «Ізраїль», третя, і найважливіша, — запобігання поверненню Праведного Халіфату на ісламські землі.
Ці причини показують нам, наскільки важливим для колоніальних держав є геополітичне і геостратегічне положення регіону.
У XVIII сторіччі потреба в енергії зросла у зв’язку з промисловою революцією, яка почалась в Англії, а потім — в Європі і Америці. Не маючи можливості вдовольнити цю зростаючу потребу в енергії за рахунок власних земель, західні держави з їх розвитком і міццю, яку вони набули завдяки промисловій революції, звернули своє обличчя до решти світу, особливо до Близькому Сходу і Африки (Північної Африки), де знаходиться велика кількість енергетичних ресурсів. Як один із результатів цієї орієнтації, Османський Халіфат, який сторіччями володів пануванням на Близькому Сході і в Північній Африці, був розчленований західними державами, а на його місці було створено багато держав і пов’язаних з західними країнами адміністрацій.
Західні держави почали експлуатувати енергетичні ресурси ісламських земель, які належали мусульманським народам Близького Сходу і Північної Африки, використовуючи різні методи за допомогою цих нових держав і адміністрацій, які зрадили свої власні народи, переконання і землі. Цей безжальний порядок експлуатації і колоніалізм триває і сьогодні.
До Другої світової війни мусульманські країни, створені на ісламських землях, багатих на енергетичні ресурси, фактично управлялись колоніальними невірними (в основному англійцями). Нафта, видобута їх власними нафтовими компаніями, такими як «BP», «Shell» і «Mobil», продавалась на світових ринках.
Фактично, панування над нафтою було настільки сильним, що обраний прем’єр-міністр Мухаммад Мосаддик, який прийшов до влади в Ірані у1951 році, був відсторонений від влади в результаті державного перевороту британцями у 1953 році і відправлений у вигнання, тому що він хотів націоналізувати іранську нафту, яку видобувала і продавала компанія «BP» [1]. Британці замінили Мосаддика Фазлоллой Захеді, який продовжив панування британської компанії «BP» над іранською нафтою. Сьогодні «BP» продовжує домінувати в нігерійській нафті, а французькі нафтові компанії «Elf» і «Total» — в нафті Габона і Анголи. Сьогодні, хоча домінування нафтових компаній над нафтою зменшилось і їх замінили самі колоніальні держави, ці величезні транснаціональні нафтові компанії як і раніше зберігають свій вплив на економіку як найбільш цінні компанії.
Коли Європа втратила владу у Другій світовій війні, і на світовій арені з’явилась Америка, мусульманські країни Близького Сходу і Північної Африки отримали так звану «незалежність». При підтримці Америки мусульманські країни почали націоналізувати свої енергетичні ресурси. В 1960 році вони створили ОПЕК — спільноту країн-експортерів нафти. Проте вони не змогли домінувати над нафтою. Сьогодні навіть те, скільки близькосхідної нафти буде видобуто і якою буде її ціна, знаходиться під впливом колонізаторської безбожної Америки. Як в нещодавньому прикладі, Америка попросила Саудівську Аравію збільшити видобування, щоб потіснити Росію економічно і забезпечити дешевою нафтою власний народ, і тоді Саудівська Аравія збільшила видобуток, хоча це було у збиток їй самій, що призвело до зниження цін на нафту, тим самим зменшивши нафтові прибутки Росії і скоротивши нафтові витрати американської економіки.
В регіоні відбулись такі важливі події, як створення сіоністського утворення «Ізраїль» в 1948 році, Суецька криза і націоналізація Суецького каналу в 1956 році, арабсько - «ізраїльські» війни 1967 і 1973 років, Перша війна в Перській затоці 1991 року, Друга війна в Перській затоці 2003 році, вторгнення США до Іраку, а також «Арабська весна», яка почалась в 2010 році і привела до громадянських війн в Лівії, Ємені і Сирії.
Знаючи, що таких прикладів набагато більше, аніж ми навели, ми бачимо, що колоніальні держави, в основному — через свої армії, оснащені високими технологіями і сучасною зброєю, спричиняють вплив на держави регіону за допомогою військових загроз або фактичного застосування зброї, контролюють енергетичні ресурси і вступають в боротьбу за владу з іншими колоніальними державами.
В результаті причиною експлуатації енергетичних ресурсів ісламських земель колоніальними невірними, такими як Америка і Європа, є вдоволення енергетичних потреб своїх власних країн. А також збереження мусульманських країн і народів в стані відсталості, щоб перешкодити їх розвитку, щоб мусульмани залишались слабкими і бідними, а також щоб тримати їх у якості ринку збуту для своїх товарів заради досягнення переваги над іншими державами, з якими країни невір’я ведуть боротьбу за владу, контролюючи наявні тут енергетичні ресурси, і, можливо, найголовніше, щоб запобігти і відстрочити повернення Ісламського Халіфату, усуваючи усі можливості, необхідні для його прояву.
Це з точки зору колонізаторів, а якщо подивитись очима експлуатованих мусульманських народів, то причиною цієї експлуатації є вражаюче глибоке мовчання самих народів в боротьбі як проти колоніальних невірних, так і проти віроломних правителів, підтримуваних невірними, щоб ті могли утримувати свої крісла.
Якщо колонізаторам ця експлуатація дарує владу, багатства, процвітання і розвиток, то для експлуатованих народів вона, на жаль, приносить голод, страждання, відсталість, окупацію, громадянські війни, терористичні атаки, нестабільність, кров і сльози.
Єдине рішення зупинити цю безжальну експлуатацію наших ресурсів — відновити Праведний Халіфат, який корінням уходить в Іслам, в віру мусульманських народів, які проживають в даному регіоні. Коли це відбудеться, невірні колонізатори будуть вигнані з земель Ісламу з усім своїм майном, а їх вигодувані на зрадництві режими і адміністрації зітруться з цих земель, як нібито їх і не існувало. Ісламська Умма відродиться на землях Ісламу під затишком Праведного Халіфату і досягне безпеки, процвітання і положення кращої Умми.
Köklü Değişim Dergisi
Ісмаіл Ердемлі
1. BP, «Бі-Пі», до травня 2001 року «British Petroleum» — транснаціональна нафтогазова компанія зі штаб-квартирою в Лондоні.