Передача Господом Свого Послання/Одкровення людям так само в якийсь із етапів здійснюється через засоби масової інформації. Кожен пророк/посланець доносив отримане ним Одкровення до мас, використовуючи інструменти свого часу, і ставав усват уль-хасана (зразковою людиною) для людства у цілому, і для носіїв заклику — зокрема, будучи окрашеним у колір принесеного ним Одкровення, щоб воно було правильно зрозуміло. Із сіри ми знаємо, що засобами масової інформації у часи нашого Пророка (с.а.с.) були такі методи, як поезія, масове звернення і заклик глашатаїв. Було б неправильно говорити, що ЗМІ самі по собі є добром чи злом, оскільки це інструмент, подібний ножу, який у руках вбивці стає зброєю, в руках повара — знаряддям праці, а в руках майстра — проявом мистецтва.
Засоби масової інформації, засновані на світських переконаннях західних невірних суспільств і систем, можуть не завдавати занепокоєння для жителів Заходу, але для них цілком нормально і невинно влаштовувати свої підривні проекти в мусульманських суспільствах під егідою звільнення і демократизації. Ті, хто говорить: «Це життєвий погляд західних невірних, і розглядання цього як проект руйнування є конспірологією», — це, на жаль, люди, які не помічають операцій, вивертів і змов, які проводяться над нами, чи люди, яким доручено відволікати нашу увагу. Насправді ми знаємо, що Америка, Великобританія та інші колоніальні капіталістичні держави відкрито фінансують збочення, такі як ЛГБТ, під іменем демократизації через громадські організації і фонди, найвідомішими із яких є фонди «Відкрите суспільство», яке належить Соросу1. Джон Басс, який колись був послом США, в статті, написаної ним для газети «HABERTÜRK Pazar», заявив наступне: «Ми працюємо з урядами, цивільними суспільствами і приватним сектором через Глобальний фонд рівності для підтримки в тому числі програм, які сприяють дотриманню прав ЛГБТ-людини в усьому світі»2.
Капіталістичні держави можуть нав’язувати через ЗМІ, громадські організації, міжнародні організації і конвенції те, що вони не можуть нав’язати силою зброї, завдяки техніці, яку вони називають «м’якою силою»3. Стамбульська конвенція, яка включає умови, які діаметрально протилежні структурі цього мусульманського турецького суспільства, такі як гендерні переваги і гомосексуалізм, є лише одним із прикладів такого нав’язування. Навіть болгарський народ не зміг прийняти цю конвенцію, яку Туреччина підписала і зобов’язалась виконувати, а Конституційний суд Болгарії визнав її неконституційною4.
Згідно власним заявам фондів «Відкрите суспільство», фінансування, виділене на так звані «права людини» в 2019 році, складає більше 1 мільярда доларів5. Не даремно ці організації витрачають засоби, наприклад, із державного бюджету, на демократизацію і боротьбу з дискримінацією (!). Підтримка таких збочень, як ЛГБТ, впливає на перспективи мас і робить суспільство маніпульованим. Нормалізація і тривіалізація елементів, які суперечать кодексам суспільства, підготовлює середовище для їх відкритої практики. Таким чином, маніпулювання громадським сприйняттям ослаблює чи руйнує соціальні рефлекси. Через деякий час формується суспільство, яке не може відрізнити друга від ворога, відкрите для того, щоб його скрізь направляли. Спільна з Заходом поведінка правителів, поставлених на чолі цього суспільства чи підтримуваних Заходом, ігнорується. Під заголовком «Усунення гендерної дискримінації», наприклад, в Стамбульській конвенції замовчуються кроки, вжиті для придушення концепції родини, змінення статі і надання свободи сексуальних переваг.
Хто б сказав усього лише 30-40 років назад, що на площах Стамбулу, в останній столиці Халіфату, хтось зможе свобідно піднімати стяги і кричати: «Займусь любов’ю, але не вийду заміж! Завагітнію, але не буду народжувати!»?
В мусульманських суспільствах усі види збочень можуть свобідно виражатись під приводом свобод, у той час як між закликаючими до Ісламу і суспільством зводяться стіни. У 2005 році автор цих строк був звинувачений в тероризмі разом з десятками інших за слова «Ця країна сторіччями управлялась Халіфатом, вона повинна знов управлятись Халіфатом!» в мечеті Фатіх усе в тому ж самому Стамбулі. Наприклад, в 2009 році конференція, запланована в Стамбулі з дозволу офісу губернатора, була скасована, а члени делегації були засуджені до 7,5 років позбавлення свободи6. Ті, хто не може запобігти заклику за допомогою тиску, намагаються запобігти йому за допомогою методів наклепу і намовляння. В 2015 році прес-реліз про марш, скоєний групою людей із 15000 людей, які пройшли від мечеті Фатіх в Стамбулі до Сарачане з вимогою встановлення Халіфату, не був внесений в заголовок жодному із основних ЗМІ7. Цього не було і в зведенні головних новин. Хіба те, що 3 людини, які зробили заяву для преси про права тварин, потрапили в заголовки і зайняли перше місце в стрічці головних новин, і те, що орієнтовані ЗМІ не висвітлювали такий марш, не є замовчуванням?
Висміювання ісламського віровчення і ісламських приписів в турецькому кіно і телесеріалах стає усе більш поширеним явищем. В цьому неможна недооцінювати роль зусиль по нормалізації, вжитих у минулому. В ісламській юриспруденції глузування і знущання над тим, що Аллах бажає, щоб вшановували, і вихваляння того, що Аллах називає огидним, роблять людину поза релігією. Не усе можна використовувати у якості жарту.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَتَّخِذُواْ ٱلَّذِينَ ٱتَّخَذُواْ دِينَكُمۡ هُزُوٗا وَلَعِبٗا مِّنَ ٱلَّذِينَ أُوتُواْ ٱلۡكِتَٰبَ مِن قَبۡلِكُمۡ وَٱلۡكُفَّارَ أَوۡلِيَآءَۚ وَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ إِن كُنتُم مُّؤۡمِنِينَ
«О ті, які увірували! Не вважайте тих, яким Писання було даровано до вас і які глумляться над вашою релігією і вважають її розвагою, і невіруючих своїми помічниками і друзями. Бійтесь Аллаха, якщо ви є віруючими» (5:57).
Абу Хурайра (р.а.) передав, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:
ثَلاَثٌ جِدُّهُنَّ جِدٌّ وَهَزْلُهُنَّ جِدٌّ النِّكَاحُ وَالطَّلاَقُ وَالرَّجْعَةُ
«Три речі сприймаються всерйоз, і коли їх промовляють всерйоз, і коли їх промовляють заради забави. Це шлюб, розлучення чи відновлення шлюбу» (Абу Давуд, «Талак»; ат-Тірмізі, «Талак», Ібн Маджа, «Мукаддіма», «Талак»).
Протягом усієї своєї історії турецьке кіно завжди висміювало релігійні символи і персонажів або зображало їх невігласними, грубими і злими героями. Релігійний персонаж, хаджі чи ходжа — це «брудний» персонаж в усіх відношеннях, який використовує релігію в мирських інтересах, який робить усе можливе для виживання існуючого грабіжницького і господського чи капіталістичного устрою, який є шахраєм, крадієм, прислужником, який не боїться перелюбствувати і блудити з чужими дружинами і доньками в гонитві за своїми чуттєвими бажаннями і який не соромиться розпивати алкоголь для своєї власної вигоди. Майже в усіх фільмах такі імена як Шабан, Рамазан, Абді, Хюсню, Рифки, Каміль, використовуються для персонажів, які піддаються глузуванню.
Навіть в трейлері місцевої постановки «Baba Parası», яка вийшла в кінотеатрах на початку цього року, висміюється багато ісламських термінів, і хто знає, що іще закладено у зміст самого фільму. В цьому трейлері, який набрав більше 10 мільйонів переглядів, принижується значення халяльного заробітку, харамний морс з посмішкою утверджується більш солодким, аніж мед, а також багато непристойного говориться про двері покаяння і вагах Судного дня. Ці злочини, скоювані під іменем комедії, не роблять нічого, окрім розбещення сприйняття релігії і сприйнятливості молодих розумів до неї.
В останній час фільми в жанрі джинів і магічного жаху дуже популярні у вітчизняному виробництві. Для того, щоб дискредитувати релігію за допомогою забобон, у цього жанру є дуже корисний і багатий матеріал. Насправді, в одному чи двох фільмах в стилі «Сіджін», які знімаються кожен рік, Священний Коран представляється як магічний інструмент чи езотеричний текст. В трейлерах під час читання аятів із Священного Корану жінці вспорують живіт, у людини під час читання Священного Корану з рота починає хльостати кров, а жінка під час читання Священного Корану розбиває голови дітям. Ці фільми служать інкубатором для пропаганди сатанізму і атеїзму.
Неконтрольовані мережі соціальних медіа стали найбільш легкодоступними і маніпульованими областями для соціальних інженерів і розвідувальних мереж. Після «Facebook», «Twitter» і «Youtube» платформа для обміну відео під назвою «Tiktok», яка обнажає приватне життя, стала вірусною. Перетворюючи усі види ганьби в потік з короткими відеопостами, фокус уваги суспільства зміщується, а неподобства стають популярними. Діти, у яких іще не розвинута чуттєвість до приватності і приватному життю, можуть робити неконтрольовані повідомлення на смартфонах(!), які зараз є навіть у 8-9-річних дітей, і можуть бути доведені до самогубства іграми на кшталт «Синього кита».
Невід’ємною частиною західних патентованих форматів змагань і жіночих програм, які стали викликати привикання на телебаченні, є знущання, бійки, ображання і приниження один одного заради рейтингів. Літні люди, чиї поняття про повагу і пошану повинні бути розвинуті, низведені до безособових людей, які добиваються шлюбу в шлюбних програмах і роблять усілякі можливі «перекиди», щоб отримати бажане. Кандидатам в женихи і наречені пропонуються критерії переваги, засновані на фізичній формі і інтересі, як нібито вони вибирають картоплю на прилавку. Розкривати усілякі можливі родинні секрети під видом родинних змагань і ганьбитись усією родиною, щоб отримати головний приз — автомобіль, стало ситуацією, яка нікого не турбує. Наші переваги і сприйняття деградують під впливом таких конкурсів і шоу, і ми занурюємось у це усе глибше і глибше.
Журнально-телевізійна культура зайняла увесь наш порядок денний. Ми не знаємо про те, що відбувається в Сирії, Лівії, яким тортурам і асиміляції піддаються мусульмани в Східному Туркестані. Нас штовхають в таке болото інформаційного бомбардування і дезінформації, що ми стаємо нездатними відрізнити правильне від неправильного.
У вітчизняних серіалах інтриги, обман, позашлюбні зв’язки і зрадництво є частиною звичайних подій. Наше уявлення про родину кодується за допомогою телесеріалів. Ріст числа розлучень, домашнє насильство, погляд на народження дітей як на непотрібний і навіть обтяжливий обов’язок вигравірувані в нашому мозку в намальованих для нас картинках.
В фільмах неісламський образ життя головного героя і головної героїні нав’язується молоді у якості прикладу для наслідування. Життя в розкоші є єдиною ціллю життя, дружба заснована на користі, а також інсценуються картини жертви заради нагороди. Робити добрі справи просто так — це тотожно наївності. Коли щось трапляється, бунт, незадоволення долею і помста показуються як єдиний вихід замість того,щоб проявити таваккуль. Поклоніння, тріпотіння, служіння Аллаху, високі цілі ніколи не відображаються в персонажах.
В старих турецьких фільмах ситуація нічим не відрізняється. Такі харами, як перелюбство, обман і шахрайство, кояться без вагань. «Раки» показаний як традиційний застольний напій. В Ісламі промовляння слів «нехай буде халяль» у відношенні чогось забороненого приводить до куфру. Говорити «нехай буде халяль» під час розпивання раки — це буденна традиція старих фільмів. Сцени зґвалтування, спокушання жінок, повстання проти долі, які демонструються через різних акторів і кіноленти, систематично реалізуються над населенням.
Те, що ЛГБТ часто зображуються в кінофільмах, телесеріалах, новинах, соціальних мережах, журналах і конкурсних програмах, не є випадковістю чи просто констатацією життєвого факту. Причина, через яку тема ЛГБТ так інтенсивно висвітлюється в західних ЗМІ, може бути заснована на рейтингах і маркетингу великої кількості косметичних і естетичних продуктів для метросексуального образу життя. Коли мова йде про східні/мусульманські суспільства, ціль інша. Модернізація відсталих/регресивних східних народів та їх сумісність/інтеграція з Заходом — лише одна із цілей. Інші цілі — звести людей, яких відволікли, до суб’єктів споживання, які є рабами гедоністичних задоволень і інтересів, а не переслідують високі ідеали.
ЛГБТ-пригода турецького кіно бере свій початок в 1923 році. Фільм Мухсіна Ертугрула «Leblebici Horhor», присвячений трансвестизму, в 1934 році міг демонструватись в двох кінотеатрах завдяки свободам(!), які принесла республіка. ЛГБТ, які були обнародувані Зекі Мюреном в 50-х роках і Бюлентом Ерсоєм в 70-х, стали частиною зусиль по нормалізації на телебаченні і в кіно після цього періоду. Після 80-х років фільми з темою дискримінації ЛГБТ або відкрито виражаючі їх ідентичність демонструвались в кінотеатрах маже кожен рік8. В фільмі Махсуна Кирмизигюля «Güneşi Gördüm» 2009 року, з одного боку, намагаються показати як природну через трансгендерну особистість, яка походить із релігійного народу південно-східної Анатолії, а з іншого боку — його родина, яка не може прийняти цю ситуацію і готова вбити його, виражається в формі фанатичної релігійності.
Сексуальні збочення часто зображуються в турецьких телесеріалах, і ця поведінка уперто зберігається, незважаючи на реакцію9, тому що існує суспільство, яким треба маніпулювати і заколисувати, а чим більше різноманітні засоби нападу, тим легше відволікти і перенаправити увагу. Сумно те, що серіал «Kılıç Günü» («День меча»), який транслювався в 2010 році і в прайм-тайм10, показуючи постільну сцену двох чоловіків11, може транслюватись на каналі «ATV», який належить «Чалик Холдингу» («Çalık Holding»). Серхат Албайрак у той час був генеральним директором медіагрупи «Turkuvaz Media Group», що належала «Çalık Holding».
Транс, інцест і педофілія на телебаченні
В серіалі «Частини тіла» (англ. Nip/Tuck), який транслювався на каналах «CNBC-e» і «E2» в нашій країні, транссексуал на ім’я Ава Мур12 одружується після операції по зміні статі. Оскільки вона не може мати дітей, її чоловік народжує дитину з іншою і передає його Аві у якості прийомної дитини. Коли дитина виростає, вона починає проявляти сексуальні схильності до своєї мачухи (!). ЇЇ мачуха (!) теж відчуває подібні почуття, і вони починають жити інцестним життям всередині родини. Якщо навіть увесь світ не може переварити ці збочені відносини, які не відповідають кодексам людяності, що таке трансляція такого серіалу в мусульманській країні, якщо не явний намір? Незважаючи на те, що частина оголених сцен серіалу, який транслювався в період, коли належав «Doğuş Group», була вирізана «RTÜK», канал уперто продовжував транслювати серіали зі схожою тематикою. Хоча «RTÜK» цензурує оголені сцени, на жаль, він не проявляє такої ж чуттєвості до нормалізації чи заохоченню девіантних (порочних) відносин. Оголені і уразливі розуми більш небезпечні аніж оголені тіла.
В останні роки можна помітити, що в голлівудських і вітчизняних телесеріалах усе більше уваги приділяється родині і дітям. Це зовсім нещирий і комерційні підхід, орієнтований на попит. Концепція родини — це не більше аніж інструмент кіноіндустрії для приваблення мас до екранів і отримання прибутку від цього. Те, що вони розуміють під родиною, повністю відрізняється від нашого розуміння, і це виражається в деформації поняття родини і нав’язуванні свого збоченого розуміння родини. В картинах, які зображають родину, ми спостерігаємо позашлюбні союзи, родини без батька чи матері, членів родини, які затівають інтриги заради шантажу і вигоди, і клубок відносин, які обертаються навколо зрадництва, обману і помсти один одному
Існує абсурдно-комедійне неподобство, яке засновано на логіці, яка примушує розуми з американським почуттям гумору сміятись над тривіальними речами і примушує їх ковтати багато бруду під час сміху. Це як і раніше найбільш поширений вид комедії в Туреччині13.
Іще одна тема, яка настирливо висвітлюється в телесеріалах, — це культура мафії. Після того, як нове покоління, яке не має чистого коранічного виховання, навчається цим чином, вона наслідують персонажів до яких прагнуть, стають героями вбивств і домашнього насильства і потрапляють у заголовки новин.
В сучасному світі, де наземне віщання закінчилось, цифрове телебачення швидко стає новим телевізійним форматом найближчих років як альтернатива супутниковому. Платформи цифрового телебачення, IPTV і онлайн-телебачення поступово починають витісняти традиційне віщання. Такі платформи, як «Netflix», які віщають в інтернеті, який більш свобідний (!), аніж наземне і супутникове віщання, яке суворо контролюється, мають намір використати цю свободу в повній мірі для своїх брудних амбіцій. Вони поширили свою збочену ідею нормалізації гомосексуальності на такі мультфільми, як «Big Mouth» («Великий рот»). В таких мультфільмах, як «Троє з небес: Історії Аркадії», вони поміщали сцени поцілунків між 9-10-річними дівчатками. В мультсеріалі «Принц-дракон» була показана сцена поцілунку між лесбійським дуетом королев.
Директор компанії «Netflix» Рід Хастінгс-молодший чітко заявив в інтерв’ю: «У нас є певні лінії. Якщо уряд попросить нас видалити фільм з ЛГБТ-змістом, ми не погодимось з цим і продовжимо його транслювати …»14.
В іншій заяві «Netflix» повідомила, що витратить 60 мільйонів доларів на захист прав ЛГБТ15.
Що стосується турецького агентства по контролю за віщанням «RTÜK» («Верховна рада радіо і телебачення»), то воно демонструє таку ницість, як вираження вдячності, вважаючи успіхом те, що «Netflix» зміг запровадити процедуру вводу пін-коду для трансляцій контенту категорії 18+16.
Демонстрація сексуальних збочень в мультфільмах — справа рук не тільки «Netflix». 22-й сезон мультфільму «Артур», який іде в США з 1990-х років і багато епізодів якого транслювались на телеканалі «Yumurcak TV» і «Minika GO», почався з того, що дитячий вчитель уклав одностатевий шлюб. Іще один хід, націлений на молоді розуми, належить голлівудському мультфільму «Лелеки». К кінцю фільму ми бачимо, що сцена лелек, народжуючих дітей гомосексуальним парам, закарбовує в мозку послання «Гомосексуалісти теж можуть мати родину».
Наш обов’язок як мусульманських родин — не брати участь в цьому круговороті і спробувати притягти увагу і підвищити обізнаність усіх, до кого ми можемо дотягнутись. Давайте зупинимо цю тенденцію, виконавши свій обов’язок амр біль-маруф і нахй аніль-мункар, щоб не бути німими дияволами. Інакше, якщо ми будемо просто молитись, то не отримаємо відповіді, а пізніше загинемо разом з грішниками подібно попереднім поколінням, і не буде нам виправдання в День розрахунку!
وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ المُنْكَرِ أَوْ لَيُوشِكَنَّ اللَّهُ أَنْ يَبْعَثَ عَلَيْكُمْ عِقَابًا مِنْهُ ثُمَّ تَدْعُونَهُ فَلَا يُسْتَجَابُ لَكُمْ
«Клянусь Тим, в чиїй длані душа моя, ви обов’язково повинні спонукати до схвалюваному і утримувати від засуджуваного, а інакше Аллах не зволікатиме піддати вас Своєму покаранню, і потім ви станете волати до Нього, але не отримаєте відповіді!» (ат-Тірмізі).
Анас ібн Малік передав від нашого Пророка (с.а.с.) ріваят про те, що Всевишній Аллах сказав Джибрілю (а.с.): «О, Джибріль, спустись на землю і переверни це місто догори дном!». Джибріль, який зійшов на землю, побачив чотири тисячі людей, які поклонятись в цьому місті: «Господи, у Тебе в цьому місті чотири тисячі віруючих, як я можу перевернути це місто догори дном? Тут у Тебе є благочестиві раби, які поклоняються Тобі вдень і вночі!». Всевишній Аллах сказав: «Не дивись на їх молитви! Адже вони не заповідають добра і не забороняють зла між собою, і закривають очі на помилки один одного. З цієї причини знищ їх усіх разом».
Köklü Değişim Dergisi
Бекір Куртулуш
1 https://www.bbc.com/turkce/haberler-turkiye-46349417
2 https://www.haberturk.com/yasam/haber/1096318-herkes-onurlu-yasamayi-hak-eder
3 https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/590400
4 http://www.islamianaliz.com/h/66742/bulgaristan-istanbul-sozlesmesini-anayasaya-aykiri-buldu
5 https://www.opensocietyfoundations.org/newsroom/open-society-foundations-and-george-soros/tr
6 https://www.haksozhaber.net/hilafet-konulu-konferans-yapmanin-cezasi-75-yil-hapis-108715h.htm
7 https://www.yeniakit.com.tr/haber/hizb-ut-tahrirden-buyuk-ummet-yuruyusu-75804.html
8 https://tr.wikipedia.org/wiki/T%C3%BCrk_sinemas%C4%B1nda_LGBT_temalar%C4%B1
9 https://22dakika.org/turk-dizilerinde-escinsellik/
10 Прайм-тайм, чи «золотий час», — це найбільш проглядаємий період віщального телебачення. Прайм-тайм охоплює вечірні і нічні години, хоча точний діапазон часу може відрізнятись в залежності від країни і регіону. В Туреччині прайм-тайм вважається 20.00–23.00, в США в Східному і Центральному часових поясах — 20.00–23.00, в Гірському і Тихоокеанському часових поясах — 19.00–22.00, в Індії і деяких країнах Близького Сходу — 20.00–23.00. На відміну від телебачення, на радіостанціях прайм-тайм з 18.00 до 21.00. У цей час зазвичай транслюються телесеріали, фільми, реаліті-шоу, розважальні програми і матчі. Телевізійні канали отримують значну частину своїх прибутків від реклами, яка транслюється у цей часовий інтервал.
11 https://www.haberturk.com/medya/haber/553417-olay-sahnenin-yapimcisindan-cok-tartisilacak-aciklama
12 https://en.wikipedia.org/wiki/Ava_Moore
13 https://onedio.com/haber/turk-dizi-tarihinden-unutulmasi-namumkun-16-marjinal-absurt-dizi-465363
14 http://www.hurriyet.com.tr/yazarlar/ertugrul-ozkok/netflix-patronu-akif-bekinin-lgbt-itirazina-ne-cevap-verdi-41370495
15 https://www.ahaber.com.tr/gundem/2019/08/02/lgbt-lobisi-harekete-gecti-bu-mansetleri-attiriyorlar-iste-netflixteki-sapkinlik-gercegi
16 https://www.ntv.com.tr/sanat/netflixten-18-karari-rtukten-aciklama,T3FKKomrA0KPcuumBs5L6A