Кожна система, кожна ідеологія працює на те, щоб зробити свої ідеї домінуючими в суспільстві. Це звичайна ситуація, яка обумовлена характером феномену ідеології. Незалежно від того, чи правильні ці ідеології чи ні, вони будуть приділяти особливу увагу молоді. Тому що чинник молодості — це ключовий момент для ідеологій.
Як тільки людина включається в життя, пробуджується до свідомого існування і відкриває очі на життя, вона починає жити з великим вузлом всередині себе. Якщо в дитинстві ця ситуація робить відкриття за допомогою таких питань, як «що це?» і «що це таке?», то в більш пізньому віці вона змінюються на питання «звідки я взявся?», «куди я йду?» і «чому я існую?». Якщо на ці питання, які складають «великий вузол», немає задовільної відповіді, вони можуть призвести до непоправних депресій у людини. Тому молодість — це, швидше, період пошуку правильних відповідей. Якщо молода людина обернеться до пошуку правильних відповідей шляхом розумового методу міркування, то існування Творця і, отож, ісламська акида дадуть їй задовільні відповіді, які вона шукає.
Питання, до яких капіталізм, мабуть, є найбільш нетерпимим, це «чому?», «навіщо?» і «як?». Він намагається видалити ці питання як із розумів, так і із дискурсів. Оскільки у капіталізму немає твердої ідеї рухатись уперед разом з молоддю, він може іти з молоддю, тільки заважаючи їй думати. Ця ситуація призводить до того, що капіталізм робить молодь пасивною. З раннього дитинства закладає основи тієї пасивної молодості, яку прагне в них виховати. І система зубріння, і неадекватний і порожній зміст навчальних програм, і критерії успіху, які полягають в здачі іспитів... усе це — інструменти проекту формування індивідуалістичного, приборканого і позбавленого ідентичності покоління в потрібному йому напрямку в межах системи шляхом обробки молодих розумів. На зміну молоді, яка прагне навчатись і задавати питання, на жаль, прийшла байдужа, поступлива і лінива молодь. Є молодь, яка не може встати з-за комп’ютера, яка не може відкласти смартфон, яка занурена в фальшиве життя, постійно транслюєме в соціальних мережах, яка витіснена із реального життя і у якої є проблема приналежності, де усе, що їх хвилює, — це заробляння легких грошей. Це покоління, яке втратило свою ідентичність, є байдужим і пасивним у відношенні своїх власних проблем, проблем суспільства і проблем Умми; це молодь, яка не здатна задавати питання або навіть бажати змін.
Найпростіший спосіб ввести молодих людей до цих хибних стереотипів — це познайомити їх з величезними віртуальними мережами і примусити повірити, що вони шукають істину у цій величезній області, яку можна назвати «інформаційним звалищем». Коли ми дивимось на дискурси нового покоління, створені цією порочною системою, ми бачимо, що вона вихваляє «покоління Z», лестить їм порожніми міркуваннями, такими як «який у них широкий кругозір, вони такі обізнані, люблять свободу(!), продуктивні, приймають зміни», і вприскують увесь свій гнів у молоді розуми. Адже справа у тому, що молодь, яка почне міркувати, може покласти край цій порочній системі. В старших вікових групах ситуація інша. Адже коли людина починає жити, не реагуючи на ситуацію, вона починає приймати її. Проте молодь, яка думає, намагається направляти і змінювати події, є найбільшою загрозою для системи, яка вже прогнила і доживає свої останні дні.
Система, в які ми знаходимось, нейтралізує молодь не тільки за допомогою методів виховання і навчання. Які б елементи не відображались в свідомості у виді інформації, вони професійно оцінюються і систематично прищеплюються поколінню. Інтернет, візуальні і друковані ЗМІ, телевізійні програми, платне телебачення, культура розваг, молодіжні фестивалі, наркотики, сексистські дискурси, попрання недоторканих цінностей Ісламу — усе це невід’ємні частини цього плану. У той час як система формує молодь в потрібному їй напрямку, вона також робить її нечуттєвою до Ісламу і ісламських цінностей. Вона синтезує Іслам з гуманізмом і радить не втручатись ані в чиє життя і не долучати нікого у своє життя. У цьому відношенні конфлікт між поколіннями стає неминучим. Поняття «свобода», яке стало гаслом, породжує розуміння «поваги до усіх прошарків суспільства, незалежно від того, що/як вони думають і як живуть (незалежно від їх ідей і образу життя)!», і разом з цим пороки (мункари), проти яких ми повинні виступати в колективно, починають прийматись в суспільстві як дещо буденне і нормальне.
Іще одним чинником, який спричиняє сильний тиск на молодих людей, які намагаються не потрапити до цих пасток, є хвилювання про майбутнє і проблеми безробіття в Туреччині, які їх оточують. Така ситуація штовхає цих молодих людей, які розм’якли і стали пасивними в громадському житті через турботу про прожиток, на безкінечні іспити, кар’єрну квапливість і мирські інтереси, які постійно орієнтовані на бали.
Для цієї молоді, розчавленої під колесами капіталізму, стало майже неможливим позбутись від цих елементів, свідомо впливаючих на суспільство. Таким чином, в результаті цього процесу молодь залишилась без принципів з кризою ідентичності в обіймах цього суспільства.
Причиною такої деградації, яку ми спостерігаємо сьогодні, є встановлення капіталістичної культури замість ісламської, якою володіє Умма. Тому що культура формує особистості людей, як живуть у суспільстві. Вона вчить їх виносити судження про речі і вчинки. Вона направляє схильності людей згідно з наявними у неї ідеями. Інакше кажучи, культура є найважливішим чинником, який впливає на аклію, нафсію і поведінку людини. Через цю причину усі держави вважають захист своєї культури і поширення її у суспільстві своїм головним обов’язком.
Колишній Радянський Союз прищеплював своїм дітям культуру комунізму і старався не допустити проникнення до своєї культури ніяких капіталістичних чи ісламських ідей. Захід виховував своїх дітей згідно з капіталістичною культурою, заснованої на секуляризмі, тобто відокремленні релігії від життя, і будував свій образ життя на цій культурі. Він навіть розв’язував війни, коли це було необхідно, щоб запобігти проникненню чужорідних елементів до його світогляду (акиди) і культури.
В епоху свого існування Халіфат так само прагне прищепити Уммі ісламську культуру і не допускаючи заклику до будь-якої ідеї, не заснованої на ісламській акиді.
Держава несе свою культуру суспільству як через звичайну, так і через нетрадиційну освіту. Звичайна державна освіта — це освіта, дисциплінована законами і постановами, прийнятими державою, і держава несе відповідальність за його виконання. З іншого боку, неформальна нетрадиційна освіта — це передача культури через окремих людей, партії, організації, публікації, ЗМІ, фільми, документальні фільми і решту іншого, що може спасти вам на думку.
Ісламська культура у першу чергу передається суспільству через освіту, яку представляє держава у школах. Суспільство робить цю культуру широко розповсюдженою і постійною за допомогою неформальної освіти.
Система освіти в Ісламі переслідує три основні цілі:
1. Формування ісламської особистості з точки зору акиди і нафсії. Це формування завершується наприкінці етапів навчання у школі.
2. Навчання навчаємого/навчаємої необхідним знанням і навичкам для знайомства з інструментами, винаходами і областями спеціалізованих знань, які існують навколо нього/неї. Наприклад, знайомство з електричним і електронним обладнанням, промисловим і сільськогосподарським обладнанням і т.д.
3. Підготовка навчаємого/навчаємої до університетському етапу, що досягається шляхом навчання необхідним базовим дисциплінам. Не важливо, чи відносяться ці дисципліни до культури, наприклад, арабська мова, фікх, тафсір і хадіси, або до науки, наприклад, математика, хімія, фізика та інші.
У вищій освіті, яка є просунутим етапом освітнього процесу, ціллю є зміцнення ісламських особистостей, закладених в базовій освіті, для захисту і служіння життєво важливим питанням Умми.
Порочна культура породжує порочні покоління, а правильна культура породжує правильні покоління, які служать людству. Досить навести декілька прикладів, щоб побачити внесок поколінь, вихованих на ісламській культурі, до розвитку людства:
Побудований в 859 році у місті Фес (Марокко) університет «Аль-Карауін» є найстарішим університетом у світі, який діє і по сей день. Незалежні університети Нізамія (медресе), які були засновані сельджукським візирем Нізам аль-Мульком, були засновані в XI сторіччі. Перший був заснований в Багдаді в 1067 році, філіали були відкриті в таких містах, як Ісфахан, Рей, Нішапур, Мерв, Балх, Герат, Басра, Мосул і Амоль. По мірі того, як внесок цих медресе у розвиток ісламського суспільства ставав усе більш очевидним, за ними послідували медресе Нурія, засновані сельджукським атабеком Нур ад-Діном Зангі. Ці медресе, перше із яких було відкрито в 1168 році, з часом поширились на Дамаск і Єгипет і послужили прикладом для медресевської освіти в Османській державі, яка була заснована пізніше.
Завдяки внеску цих університетів і медресе такі території і міста, як Хіджаз, Дамаск, Багдад, Каїр, Кайруан, Кордоба, Рей, Бухара, Самарканд, Герат, Тебріз, Стамбул, Казань і Делі, стали культурними центрами. В цих містах збирались знамениті улеми і вчені, створювались потужні медресе і бібліотеки, повні дорогоцінних книг. Також в цей період поширеним явищем стали книжкові переклади і публікації. До цих міст із різних країн скеровувались ті, хто хотів навчатись, розширяти і поглиблювати свої знання. Багато хто із них повертались до своїх рідних місць, щоб викладати отримані знання. В ісламському світі навіть в селах і містечках з найменшими поселеннями були сильні правознавці, які читали лекції, видавали фетви і вирішували суперечливі справи, коли це було необхідно. Мусульмани, які отримували освіту в цих університетах і медресе, залишили після себе винаходи в роботи, які сьогодні є джерелом багатьох областей, таких як математика, медицина, астрономія, географія і фізика. Ось деякі приклади із них:
Іще в 1000-х роках, за 500 років до Коперника, аль-Біруні сказав, що Земля обертається, ґрунтуючись на 88 аяті сури «Ан-Намль»:
وَتَرَى ٱلۡجِبَالَ تَحۡسَبُهَا جَامِدَةٗ وَهِيَ تَمُرُّ مَرَّ ٱلسَّحَابِۚ صُنۡعَ ٱللَّهِ ٱلَّذِيٓ أَتۡقَنَ كُلَّ شَيۡءٍۚ إِنَّهُۥ خَبِيرُۢ بِمَا تَفۡعَلُونَ
«І ти побачиш, що гори, які ти вважав нерухомими, прийдуть до руху, ніби хмари. Таким є творіння Аллаха, Який виконав усе досконало. Воістину, Він відає про те, що ви робите» (27:88).
Ісламський вчений аль-Біруні припустив, що зміна дня і ночі викликана обертанням Землі, як і інших планет, навколо сонця. Навіть Коперник, який висловив цю точку зору в Європі через 500 років, не зміг мужньо її відстояти.
Перша паперова фабрика в ісламському світі була відкрита в Багдаді в 794 році.
Монгольський хан Хубілай, який навчився пороховій зброї у мусульман, уперше застосував цю вогнепальну зброю проти китайців. Мусульманські хіміки, які виробляли порох, так само уперше у світовій історії реалізували його застосування у вогнепальній зброї.
Суть абсолютного успіху султана Мехмеда II Завойовника (Мухаммада аль-Фатіха) полягала в тому, що він відлив великі гармати. Схеми цих гармат були намальовані ним особисто. Ці гармати були небачених, навіть неймовірних до того часу розмірів і досконалості. Військове мистецтво в Середні віки змінювалось завдяки генію Мехмеда II Завойовника. Султан уперше в історії винайшов мортиру.
Ми можемо з упевненістю стверджувати, що однією із найбільш розвинутих галузей науки в ісламській цивілізації є медицина. Медицина, яка стала галуззю досліджень і спеціалізації після сьомого сторіччя, досягла великого прогресу за дуже короткий час. Таким чином, ця галузь науки ділиться на гілки згідно до медицини, фармації і типами захворювань. Відкриваються дуже корисні санітарні клініки і лікарні. Медичні школи і лікарні працюють під керівництвом спеціалізованих і кваліфікованих професорів. Дослідження в області медицини носять чисто практичний характер. Зокрема, лікарні схожі на лабораторії і факультети.
Винятковий розвиток медицини в ісламській цивілізації обумовлений тим значенням, яке ісламська віра надає людському життю, чистоті і здоров’ю.
Акшемседдін, фахівець по інфекційним захворюванням, визначив і виявив функції мікробів, які вважаються найменшими живими істотами, за сторіччя до Заходу. Таким чином, відкриття мусульманськими вченими ліків, ефективних проти мікробів і хвороб, займає важливе місце в історії медицини. Ці препарати, сліди яких ми можемо бачити і сьогодні, проявляються в фармації як антибіотики.
Хоча достеменно відомо, що в Давній Греції існували математичні дослідження, ці дослідження припинились через деякий час і не змогли дати нового розвитку. Таке положення, швидше за усе, пояснюється тим, що в грецькій математиці були відсутніми поняття «система числення» і «нуль». Мусульманські математики, окрім дисциплінованого методу міркувань, також першими почали використовувати поняття «нуль».
Ібн аль-Хайсам пояснює «феномен бачення об’єкту», який дуже тісно пов’язаний з астрономією і який є базовою основою фізики оптики і відомий сьогодні кожному. Таким чином, він спростовує теорії Птолемея і Евкліда по цьому питанню. Евклід і Птолемей стверджували, що «предмети видні тому, що око випускає проміння, щоб бачити». Ібн аль-Хайсам, з іншого боку, говорив, що «бачення предметів відбувається не через випускання променів оком, а через те, що промені виходять від предметів і формують зображення в оці», і довів це численними експериментами1.
Сьогодні Захід заперечує, що він має завдячувати основами сьогоднішньої сучасної науки і техніки ісламським вченим. Спроби Заходу приховати цей факт і приписати джерело науки і розвитку Давній Греції є ніщо інше, як результат ворожого ставлення Заходу до Ісламу.
Ми вже згадували вище, що науковий внесок ісламських вчених у світ є природним наслідком ісламської культури. Серйозний процес виховання і навчання, якому вони піддавались у дитинстві і юності, зробив ісламське суспільство найбільш елітним суспільством кожного періоду, в якому вони жили. Молодь виділяється як найбільш динамічний будівельний блок цього елітарного суспільства.
Зрозуміти, яке значення Іслам надає молоді, можна також із наступного хадісу Посланця Аллаха (с.а.с.):
«Найулюбленішим для Аллаха Всевишнього серед людей є юнак, який залишає зло і обертається до добрих справ» (Абу Давуд, «Салят» («Книга молитви»), 26).
Хоча молодь і люди, які будуть правильно вести цю молодь за собою, є вкрай важливими, немалу відповідальність у цьому питанні несуть і батьки. Вони повинні позбавитись від порочної культури, нав’язаної дітям при їх вихованні, і зберегти усвідомлення того, що діти є дорогоцінними реліквіями, і величезну увагу слід приділяти їх ісламським особистостям і їх світу ідей, а не тільки їх фізичному здоров’ю.
Примітним є наступна відповідь засновника «Хізб ут-Тахрір», шейха Такиюддіна Набхані:
«Коли матері годують грудьми своїх дітей, нехай вони так само прищеплюють з цим молоком неприязнь до британців».
Цей іронічний вираз вказує на те, що покоління, яке ми виховаємо, є нашою відповідальністю. Ми знаємо, що чим більше ми нехтуємо ідейним і політичним розвитком наших дітей, тим більше вони будуть схильні впливу капіталізму і стануть іноземцями на своїй власній землі.
Коли Алія Ізетбеговича спитали: «Яку пораду ви можете дати батькам?», — він відповів наступним чином: «Перш за усе, ми можемо порекомендувати їм не вбивати закладені в молоді сили. Нехай говорять їм про честь і гідність більше, аніж про смиренність, про мужність більше, аніж про покору, про справедливість більше, аніж про милосердя. Нехай вони виховують покоління гідних людей, які будуть іти своїм шляхом і не будуть питати ні у кого дозволу на це».
Порятунок цієї безпорадної молоді, на яку сьогодні скаржаться багато хто із нас, і перетворення її на активних, а не пасивних, діяльних, а не інертних особистостей можливий лише при встановленні держави Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Köklü Değişim Dergisi
Ебру Петек
1. «Неспроможність нинішньої системи освіти і ісламська система освіти», «Köklü Değişim», 2014.