1. Людство на роздоріжжі
За останні декілька десятиріч питання стану планети стає усе більш актуальним: забруднення атмосфери, яке викликає проблеми з диханням, отруєння наших водних шляхів промисловими або людськими відходами, посухи і повені, які знищують врожай... Окрім того, спостерігається закислення океанів, виснаження озонового прошарку, знищення тропічних лісів, деградація земель, вимирання видів і багато інших проблем. Існують побоювання, що ми наближаємось до переломному моменту, коли дії людини завдають незворотної шкоди планеті та її здатності підтримувати життя.
Можна сказати, що кліматичний порядок денний стикається з набагато більш багатошаровою кризою, коли до неї додаються продовольча і енергетична інфляція і обмеження, пов’язані з ланцюжком поставок після вторгнення Росії в Україну.
Саме ця підвищена обізнаність і відчуття передчуття катастрофи викликають більше занепокоєння серед щирих людей, які задаються питанням, що можна зробити в цю критичну мить.
Основна ціль даної статті — показати, що Іслам має інший підхід до розумінню взаємовідносин людини з оточуючим середовищем, і порівняти його з нинішнім станом відносин людей з оточуючим середовищем.
«Оточуюче середовище означає планету, на якій ми живемо, створену Всевишнім Аллахом як досконалу гармонію тисяч екосистем, підтримуючих життя.
Планета не належить нам, ми існуємо на ній, і усі ми належимо Аллаху! Всевишній Аллах говорить:
ٱللَّهُ لَآ إِلَٰهَ إِلَّا هُوَ ٱلۡحَيُّ ٱلۡقَيُّومُۚ لَا تَأۡخُذُهُۥ سِنَةٞ وَلَا نَوۡمٞۚ لَّهُۥ مَا فِي ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَمَا فِي ٱلۡأَرۡضِۗ
«Аллах — немає божества, окрім Нього, Живого, Вседержителя. Ним не оволодівають ані дрімота, ані сон. Йому належить те, що на небесах, і те, що на землі» (2:255).
Як люди, ми несемо відповідальність за те, щоб ставитись до планети настільки добре, наскільки це можливо, і Всевишній Аллах закличе нас до відповіді за те, як ми поводимо себе по відношенню до речей, за які ми несемо відповідальність:
فَمَن يَعۡمَلۡ مِثۡقَالَ ذَرَّةٍ خَيۡرٗا يَرَهُۥ ٧ وَمَن يَعۡمَلۡ مِثۡقَالَ ذَرَّةٖ شَرّٗا يَرَهُۥ
«Той, хто зробив добро вагою у найдрібнішу частку, побачить його. І той, хто зробив зло вагою у найдрібнішу частку, побачить його» (99:7,8).
Наявні сьогодні дані свідчать про те, що людям буде за що нести відповідь. Це відображає поразку взаємодії людства з оточуючим середовищем за останнє сторіччя чи два.
2. Невдачі останніх двох сторіч
Люди в останні сторіччя взаємодіяли з оточуючим середовищем таким чином, що це приносило нам користь, але при цьому приводило до певного ступеня деградації2 або збитку для оточуючого середовища, наприклад, використання хімікатів, які руйнують ґрунт, в сільському господарстві, вирубка дерев на дрова або використання тварин у якості робочої сили, їжі і шкур.
Наступ промислової революції, поряд з технічним прогресом, іще більше збільшило масштаби деградації і збитку. Особливо використання викопного палива для виробництва енергії і для підвищення ефективності виробництва!
Технології і використання викопного палива, звичайно, не єдині причини того положення, в якому ми опинились сьогодні. Вони є засобом досягнення цілей, а ці цілі визначаються системою, і ця система управляється політичним керівництвом.
3. Неспроможність керівництва і системи
Врешті решт, це поразка політичного керівництва і домінуючої системи, яка визначає наш образ життя.
Екологічні проблеми не є теоретичними проблемами майбутнього. Екологічні проблеми — це ситуації, які повинні розглядатись і вирішуватись урядами на державному рівні, але якими нехтують — вони так само важливі для людей, як чисте повітря і чиста вода.
Основна ціль COP273, організованої за участю світових лідерів, експертів, міжнародних організацій, громадянського суспільства і засобів масової інформації, полягала в тому, щоб зміцнити зобов’язання, прийняті в Глазго4, і якомога швидше запровадити їх в життя. В цьому контексті можна перерахувати 3 основних питання в фокусі уваги COP27: скорочення викидів, підтримка підготовки країн до боротьби зі зміненням клімату і забезпечення технічної і фінансової підтримки, яка надається країнам, які розвиваються, в цьому відношенні.
Це проблеми, які виникають у людей через систематичне використання і зловживання цими технологіями і енергетичними ресурсами при капіталізмі.
Протягом усього цього періоду лідери домінуючих світових держав ставили економічний ріст і ділові інтереси своїх країн вище інтересів народу.
Коли вони періодично зустрічаються, щоб встановити цілі і задачі для змін, кожен переслідує свої власні інтереси. У той час як ті, хто підтримує статус-кво, роблять це тому, що це приносить користь їх економіці, інші держави, які в даний час виступають за альтернативи викопному паливу, роблять це тому, що вони розуміють, що їх країни в даний час не мають енергетичної безпеки через свою залежність від викопного палива.
Тим не менш, лихий стан простих людей в усьому світі, які наражаються на наслідки бездумної людської діяльності (повсякденному явищу через забруднене повітря, воду і постійні конфлікти ), більш актуально і не пов’язано з глобальними самітами і конференціями. Багато людей перенесуть страждання або помруть іще до завершення конференцій, не говорячи вже про майбутні строки, встановлені у якості цілей для змін через десятиріччя.
Ми також повинні звернути увагу на поразку політичного керівництва в мусульманських країнах.
Ми бачимо багато прикладів нехтування у вирішенні проблем забруднення повітря і води, а також збиток, який завдається пихатими і розкішними проектами. Усе це збільшує шкідливий вплив оточуючого середовища на громадян цих країн.
Більше того, відсутність лідерства і ідеологічні бачення в мусульманських країнах є причиною того, що ісламський світ не має ефективного голосу в глобальних дебатах з питань змінення клімату і збитку оточуючому середовищу. В результат дискусії спотворюються домінуючими силами згідно зі своїми інтересами і пріоритетами.
4. Причини і рішення
Якщо стисло згадати деякі із основних причин завдання шкоди оточуючому середовищу сьогодні...
Хоча більша частина глобальних дебатів зосереджена на шкоді, пов’язаної зі зміненням клімату, це не єдине питання, яке необхідно розглянути.
Існує багато шкідливих впливів на оточуюче середовище, які впливають на багатьох людей більш безпосередніми способами, які часто упускаються із виду, і багато людей в ісламському світі страждають від них. Забруднення повітря і води та інші форми деградації оточуючого середовища шкодили людям протягом сторіч.
Подібні проблеми сьогодні зачіпають людей і в інших частинах світу, або через неадекватні системи гігієни, або через неадекватне регулюванні промисловості на державному рівні, або внаслідок конфліктів.
Це питання, на які є відповіді, рішення яких не залежать від глобальної співпраці
Цим проблемам дозволили загостритись, не відчуваючи політичної терміновості у їх вирішенні.
Проте за останні декілька десятиріч у розвинутих кранах світу виникло відчуття гострої необхідності, хоча і не таким безпосереднім чином, як забруднені повітря і вода або через конфлікти; люди почали побоюватись, що і вони самі можуть постраждати від екологічної шкоди. Усе більшу заклопотаність викликає змінення клімату і уразливість людських суспільстві в усьому світі, в тому числі — і в розвинутих країнах, перед глобальним потеплінням.
Це так само проблема, яка вимагає системних змін. Дане питання пов’язано з тим, що багато причин міститься в глобальній капіталістичній системі, і в даний час ніхто не пропонує рішення, яке б усунуло повсюдне споживання (ендемічний консюмеризм), яке підпитує попит на матеріальні блага, який стимулює забруднення оточуючого середовища, а також економічний ріст.
Існують протилежні точки зору на причини і, відповідно, рішення проблеми змінення клімату. Від скептиків відносно масштабів людської діяльності до тих, хто вважає, що це найважливіше питання, яке стоїть перед людством сьогодні. Обидва табори стверджують, що «слідують науці», що показує, що такі заяви рідко робляться без політичної упередженості і підґрунтя.
Що ж стосується рішень, то крайні скептики нічого не здійснюють, у той час як крайні екологи виступають за заборону на використання викопного палива, занепокоєні ядерною енергією і пропонують людям перестати їсти м’ясо. Штучне м’ясо вивчається, ведуться дослідження і розробки, щоб знизити вартість його виробництва до розумного рівня.
Проте основні рекомендації стосуються скорочення викидів CO2 за рахунок «чистих» джерел енергії або вдосконалення технологій для підвищення енергоефективності. Для досягнення поставлених цілей докладаються міжнародні зусилля, і єдина відмінність між політичними «правими» полягає в тому, яку частину змін треба залишити на розсуд приватних осіб або підприємств на добровільній основі, або ж слід зобов’язати їх досягти поставлених цілей шляхом державного регулювання.
Проблема в нинішній ситуації полягає не тільки в тому, як подолати ці розбіжності. Ці розбіжності, будь то суперечливі погляди на науку чи на рішення, в основному виходять із думки, що на глобальному системному рівні нічого принципово не повинно змінюватись. Більше того, вони переважно зосереджені на моделі, яка реагує на шкоду, що завдається поведінкою людини, а не на тому, щоб людина поводила себе так, щоб мінімізувати шкоду. Вони приділяють велику увагу зміненню клімату, тому що сьогодні саме тут знаходиться політичний центр тяжіння. Тим не менш, набагато менше уваги приділяється більш нагальним екологічним проблемам, які щоденно завдають шкоду людям.
В засобах масової інформації немає жодної серйозної пропозиції, яка оскаржувала б ідею про те, що люди повинні бути свобідні в своїх індивідуальних бажаннях і задоволеннях, або ідею про те, що людські суспільства є по суті «споживацькими» суспільствами, або що економний ріст за будь-яку ціну є найважливішою економічною ціллю. Не існує жодної серйозної пропозиції, яка б не була побудована на моделі національних держав, які конкурують за економічний ріст.
Аналогічним чином, політичні пропозиції по зміненню клімату в основному стосуються сторони пропозиції в економіці, наприклад, підвищення технологічної ефективності за рахунок зниження вуглецю. Активісти, які стверджують, що люди повинні їсти менше м’яса, мало що пропонують у противагу попиту на технологічні продукти з високим рівнем викидів вуглецю, на дешеві авіаперельоти і на останню моду. Система, яка панує у світі, продовжує підтримувати ідею про те, що люди повинні споживати, а бізнес — виробляти, хоча вона стверджує, що технології повинні виробляти речі більш чистим і екологічним способом.
Окрім того, багато хто розуміє, що міжнародні зусилля по скороченню викидів CO2 завдадуть непропорційно великий збиток країн, які розвиваються. Розвинуті країни, з іншого боку, користуються значною перевагою в економічному і промисловому рості, при цьому досі не несуть відповідальності за викиди. Тому глобальні конференції стають місцем протистояння, щоб визначити межі, які будуть вигідні окремим державам, а не людству у цілому.
5. Ісламська альтернатива
Іслам дивиться на екологічні проблеми по-іншому. Ми докладемо усіх зусиль, щоб показати, як Іслам справляється з цим за допомогою індивідуального і системного підходу, і що цей системний підхід вимагає наявності ісламської влади для забезпечення реалізації відповідних законів і заходів. Таким органом, такою владою і є Халіфат.
По-перше, Іслам визнає, що люди несуть відповідальність перед Аллахом за свої вчинки. Таким чином, індивідуальна поведінка — це не просто особистий моральний вибір, і не те, до чого людей примушують за допомогою низки податків або цінових стимулів. Усе, що завдає шкоду іншим, якою б незначною вона не була, буде тим, за що Всевишній Аллах притягне людей до відповідальності. Більше того, Іслам не заохочує марнотратний образ життя.
По-друге, Іслам розглядає прагнення до матеріальних благ у набагато більш широкому контексті. Іслам проводить відмінність між «потребами» і «бажаннями»: перше він робить обов’язковим для вдоволення, дозволяє розкіш (але спонукає людей «вдовольнятись» необхідним, а не переслідувати «бажання»), перешкоджає надмірному або марнотратному споживанню і фокусує розум на вузьких горизонтах цього матеріального світу.
На завершення можна сказати, що ісламське суспільство — це суспільство, яке рішуче перешкоджає шкідливій поведінці на індивідуальному і громадському рівні і знижує попит на матеріальні блага.
По-третє, Іслам має іншу економічну систему, яка заохочує торгівлю і забороняє ріба (відсотки, лихварство).
По-четверте, Іслам має політичну систему, яка реалізується Халіфатом, який вводить правові санкції проти соціальної шкоди. Це здійснюється через окрему гілку судової системи.
По-п’яте, політичне керівництво повинно піклуватись про справи населення. Це включає в себе виробництво енергії та її розподіл серед людей згідно з пріоритетами, встановленими Ісламом. В цьому контексті халіф повинен узгодити декілька принципів:
a) використовувати блага, які Всевишній Аллах дарував нам, і не витрачати їх марно;
b) піклуватись про нужди людей;
c) управляти питаннями енергетичної безпеки, які необхідні для захисту Умми;
d) мінімізувати шкоду, яка може виникнути внаслідок необхідного використання різних видів енергії (тобто вилучення уроків із минулого т).
Таким чином, майбутній Халіфат, швидше за усе, буде прагнути диверсифікувати свої методи виробництва енергії для досягнення цих цілей. Іслам розглядає енергетичні ресурси — сонячні, вітрові, геотермальні, викопні види палива чи ядерні — як благословення Аллаха на благо людства. Ці ресурси не повинні витрачатись марно, але у той же час необхідно вилучати уроки із минулого, щоб уникнути потенційної шкоди. Більше того, енергетична безпека є одним із фундаментальних і основоположних питань для будь-якої держави. Необхідно не тільки забезпечити енергетичну безпеку, але й зменшити уразливість, пов’язану з енергетикою.
По-шосте, на додаток до припиненню конфліктів і реалізації деяких ісламських правил, згаданих вище, Халіфат буде активно фокусуватись на екологічних пріоритетах, які стоять перед його населенням. Наприклад, забруднення повітря і води промисловими відходами входить в сферу дії мандату по рішенню проблем народів. Більше того, Ісламський Халіфат усуне штучні кордони національних держав, існуючих в мусульманському світі, що дозволить вирішувати багато екологічних проблем шляхом співпраці між різними народами.
Халіфат також буде «слідувати науці», коли мова йде про побоювання відносно антропогенних причин змінення клімату і про визначення потенційної «шкоди». Це пов’язано з тим, що технічні питання вимагають консультацій з тим, хто володіє технічними знаннями. Проте очевидно, що політичні рішення, засновані на наукових думках, регулюються політичними принципами держави. Наука, як ми вже говорили раніше, рідко займає нейтральну позицію по таким складним питанням. Які б додаткові заходи не вимагались для рішення цієї проблеми, ісламські принципи і система (як зазначалось вище) означають, що вони самі по собі вирішать більшість питань.
Нарешті, Халіфат буде державою, зацікавленою в світовій політиці.
Тому там, де він побачить цинічні геополітичні ігри по скликанню конференцій для просунення власних інтересів, Халіфат буде їх викривати.
Там, де він побачить шкоду капіталізму, Халіфат візьметься за його викриття.
Але там, де необхідно взаємодіяти з іншими державами, щоб спробувати вирішити реальні проблеми, які зачіпають цілі регіони, Ісламська Держава буде робити це, надаючи аргументи з ісламської точки зору. Більше того, Халіфат не дозволить експлуатувати себе або уразливі держави світу або маніпулювати ними сильним державам, які прагнуть зберегти своє панування в глобальних справах.
Справжнє геополітичне лідерство полягає не в слідуванні чужому порядку денному, а в його визначенні, у вирішенні проблеми, яка хвилює людство, в інтересах усіх, як інтелектуальних, так і політичних, а також в тому, щоб не дозволити колоніальним державам просувати свої власні інтереси за рахунок решти світу.
Дана стаття не є всеохоплюючим дослідженням проблеми змінення клімату. Проте, розглядаючи деякі із цих питань, вона прагне не тільки надати ісламські рішення антропогенних проблем з комплексним підходом, але й показати підхід нинішнього світового порядку до цьому питанню.
Ми молимо Аллаха, щоб Він прийняв це від нас і пробачив нам наші недоліки. Усіляке благо в цьому — від Аллаха, Творця небес і землі і усього, що в них!
Мехмет Четінбудак
1 Вуглецевий слід (англ. carbon footprint) — сукупність усіх викидів парникових газів, вироблених прямо і косвенно окремою людиною, організацією, заходом чи продуктом. Парникові гази, включаючи диоксид вуглецю (CO2) і метан (CH4), можуть викидатись при розчистці земель, виробництві і споживанні продуктів харчування, палива, виробництві і використанні промислових товарів, матеріалів, деревини, доріг, будівель, транспорту і різних послуг.
2 Руйнування середовища існування або деградація оточуючого середовища, або деградація природи — процес, в ході якого природне середовище мешкання стає непридатним для існування місцевих видів живих організмів. При цьому організми, які населяють цю ділянку, переміщуються в інші місця або вимирають, що зменшує біорозмаїття. Руйнування середовища існування видів відбувається головним чином в результаті діяльності людини — видобутку природних ресурсів, росту населених пунктів і сільського господарства. Інші важливі чинники включають лісозаготівлю, промислову рибну ловлю і інтродукцію інвазивних видів. Руйнування середовища існування може бути викликано і природними причинами, наприклад, геологічними процесами і зміненнями клімату.
3 Конференція ООН по зміненню клімату 2022 року, широко відома як COP27, — це організація, проведена в Шарм-еш-Шейху, Єгипет, з 6 по 18 листопада 2022 року за участю 194 країн з метою зниження глобального потепління і викидів парникових газів.
4 Конференція ООН по зміненню клімату (COP26) в 2021 році, пройшла в Глазго, Шотландія, з 31 жовтня по 12 листопада 2021 року.