В 2004 році, на тлі масових вбивств з боку окупаційного утворення «Ізраїль», тодішній прем’єр-міністр Ердоган заявив: «Ізраїль» практикує державний тероризм». Незважаючи на політичні ускладнення, обсяг торгівлі з «Ізраїлем» виріс на 31% порівняно з попереднім роком і досяг 2 мільярдів доларів. В 2005 році, під час візиту до Тель-Авіву і Єрусалиму, Ердоган заявив, що «антисемітизм — це злочин проти людства», що фактично спростувало його попередні заяви. В 2007 році турецький уряд і його президент запросили Шимона Переса, президента «Ізраїля», виступити на Великому національному зібранні Туреччини з промовою про розширення дії угоди про свобідну торгівлю. В результаті «свинцевих» атак «Ізраїля» на Газу в 2008 році загинуло 1400 мусульман, і Ердоган знов використав терміни «державний тероризм» і «злочин проти людства». Тим не менш, це не позначилось на торгових відносинах: обсяг торгівлі виріс на 24% порівняно з попереднім роком і склав 3,4 мільярдів доларів. Після короткострокового сплеску емоційної реакції Ердогана на саміті в Давосі в 2009 році обсяг торгівлі впав на 24% до 2,4 мільярда доларів наприкінці року, але торгівля як така тривала.
В 2010 році, незважаючи на інцидент з «Маві Мармара» [1], коли окупаційне утворення примусило турецького посла зайняти «низьке місце» [2], у травні Туреччина дала згоду на вступ «Ізраїля» до «Організації економічної співпраці і розвитку» (ОЕСР). Наприкінці травня, незважаючи на теракт на судні «Маві Мармара», в результаті якого загинуло 10 людей, торгівля продовжувалась, хоча політичні і військові відносини були обмеженими. В період з 2010 по 2011 рік обсяг торгівлі з «Ізраїлем» виріс на 30% і склав 4,5 мільярдів доларів.
Напередодні президентських виборів в Туреччині і напередодні нападу «Ізраїля» на Газу в 2014 році, коли загинуло понад 2000 палестинців, Ердоган продовжував свою патріотичну риторику на армейському мітингу, назвавши «Ізраїль» «коячим геноцид» і заявивши, що «не буде нормалізації відносин з «Ізраїлем», поки він перебуває при владі». Незважаючи на це, обсяг торгівлі з «Ізраїлем» к кінцю 2014 року досяг рекорду в 5,8 мільярдів доларів.
В 2016 році після врегулювання проблеми «Маві Мармара» політичні відносини, які продовжували існувати неявно, почали повертатись до «нормального» рівня. Бюлент Тюфенкджи, тодішній міністр митниці і торгівлі, заявив про угоду про нормалізацію відносин між Туреччиною і «Ізраїлем», практично зізнавшись, в якому зрадництві вони перебувають: «Ми — країна, яка завжди могла відокремлювати комерційні аспекти від політичних у наших відносинах з «Ізраїлем». Наша торгівля продовжує зростати кожного року у звичайному режимі. У минулому році, коли глобальна торгівля скоротилась, наш експорт на інші ринки так само зменшився паралельно зниженню експорту в «Ізраїль». Можливо, в короткостроковій перспективі не відбудеться значного росту в нашій торгівлі, але в довгостроковій перспективі вона продовжить розвиватись в стабільному руслі. Окрім того, угода може полегшити туристам із «Ізраїля» можливість приїздити до нас, що я вважаю позитивним чинником».
Навесні 2017 року, в межах «нормалізації» і з ціллю «розширення торгових зв’язків», була підписана угода про транспортування природного газу, який видобувається у Східному Середземномор’ї, по трубопроводам через Туреччину. Проте визнання США Єрусалиму столицею «Ізраїля» привело до продовження політичної риторики «ХАМАС». Тим не менш, турецько - «ізраїльська» зовнішня торгівля виросла на 13% і склала 4,9 мільярдів доларів за підсумками 2017 року.
Криза навколо питання по Єрусалиму тривала і в 2018 році. Міністр іноземних справ Мевлют Чавушоглу заявив про готовність ввести санкції проти усіх країн, які перенесли свої посольства до Єрусалиму, підкресливши: «Віднині послідують санкції, будуть заходи ... Ми не будемо просто закликати до дій і засуджувати!». За підсумками 2018 року обсяг торгівлі склав 6,024 мільярда доларів. Незважаючи на невеликий ріст двобічних відносин в 2019/2020 роках, обсяг торгівлі збільшився до 8,4 мільярдів доларів в 2021 році і 8,91 мільярдів доларів в 2022 році.
Після «Наводнення аль-Акси» 7 жовтня, викликаного жорсткими атаками «ізраїльських» військ до Гази, коли понад 50000 мусульман було знищено внаслідок бомбардувань загальною вагою в 80000 тонн, торгівля із турецьких портів в «Ізраїль» тривала, і десятки суден в день доставляли товари різних категорій. Хоча спочатку чиновники і окремі особи маніпулювали ствердженням, що «ніякої торгівлі не ведеться», в ітозі вони спробували виправдати ситуацію, заявляючи, що «торгівлю ведуть компанії, а не держава», що лунало як спроба прикрити свої дії. Деякі пропагували думку про те, що «держава не можу втручатись у торгівлю компаній», продовжуючи демонструвати байдужість до скоюваного геноциду і різанини, які спостерігаються в прямому ефірі. Торгівля з окупаційним утворенням продовжувалась, включаючи такі товари, як сталь, цемент, кабелі, збройні компоненти, бензин, проволока, свіжі овочі і фрукти. Щоб пом’якшити зростаюче невдоволення, міністерство торгівля об’явило про введення експортних обмежень з 9 квітня 2024 року на 54 групи товарів, експортуємих із Туреччини до «Ізраїля». Проте незабаром стало очевидним, що вплив цього рішення на торгові відносини виявився «нульовим».
Нарешті, коли ситуація прояснилась, Ніхат Зейбекчі, один із екс-міністрів економіки, виступив на захист торгівлі, незважаючи на геноцид. Він підкреслив важливість торгових зв’язків з «Ізраїлем», заявивши: «У нас є друзі з дуже важливими зв’язками в «Ізраїлі». Так, ми засуджуємо геноцид і вбивства немовлят, скоєні «Ізраїлем» проти мусульман в Палестині і Газі, проте, з іншого боку, неможна забувати про ті частини торгівлі, які нікому не шкодять... «Ізраїль» — це країна, з якою у нас є угода про свобідну торгівлю тобто є країна, де ми продаємо 6, а купуємо 1».
Хоча ці заяви викликають реакцію громадськості, ці люди, для яких гроші і вигода грають головну роль, продовжують робити свої заяви, хоча насправді вони, не відаючи того, виставляють напоказ свої недоліки, підтверджуючи тим самим прислів’я про те, що «коли людина намагається продемонструвати себе, вона невільно обнажає свої слабкості». Зейбекчі, здавалось, з гордістю заявив: «Ми — одна із небагатьох країн, які мають угоду про свобідну торгівлю з «Ізраїлем». Завдяки цій угоді, яка не була призупинена під час подій «Маві Мармара», наші палестинські брати і сестри можуть свобідно купувати турецькі товари, що дозволило нам досягти торгового балансу 1 до 6 в нашу користь». За останні 7 місяців Газа була практично зруйнована. Десятки тисяч невинних людей були вбитими і продовжують помирати. Проте уряд «Партії Справедливості і Розвитку», який протягом багатьох років використовував палестинську проблему в своїх політичних цілях, не зупинився на продажі, палива, нафти і продовольства, необхідних єврейському утворенню в цей період. У той час як мусульмани в Газі потребують ліків, їжі і води внаслідок багатомісячних бомбардувань, історія запам’ятовує правителів, які ведуть цю криваву торгівлю, як «зганьблених». Незважаючи на збільшення і патріотичні нотки в політичних дискусіях, вони усе одно дотримуються принципу: «Це не впливає на нашу торгівлю!». Їм вдавалось протягом багатьох років приховувати від мусульман свої різноманітні зв’язки з єврейським терористичним утворенням, заявляючи на усіх трибунах: «Ми не залишили наших палестинських братів і сестер один на один з проблемою!». Проте ганебне обличчя зрадництва і його зловонний запах неможливо приховати надовго. Навіть якщо б це сіоністське утворення ніколи не пролило кров жодного мусульманина, само існування торгових відносин з ним було неприпустимим з ісламської юридичної (фікхі) точки зору. Врешті решт, сьогоднішня співпраця з тими, хто окуповує нашу святу землю, не залишає ніяких сумнівів в вашій ролі в цій трагедії. Сьогодні, коли руки цього утворення повністю в мусульманській крові, навіть така торгівля з ними, розміром з вушко голки, буде достатньою, щоб відправити вас на саме дно пекла.
Ви мовчали про геноцид. Ви намагались обдурити мусульман заявами про засудження, ставши співучасниками різанини через жадібність до кривавих, брудних грошей. У той час як від вас очікували мобілізації армій, ви проявили безпрецедентну безпорадність, проводячи мітинги, як нібито ви — це неурядова організація. По спливанню семи місяців після різанини (02.05.2024) міністерство торгівлі об’явило про призупинення торгових відносин з «Ізраїлем». Ви зазначили, що ці заходи будуть діяти доти, доки до Гази не буде надходити безперебійна гуманітарна допомога. Дивно, що це рішення було прийнято після руйнування Гази. Здається, що це рішення є спробою підлаштувати мирний план Сполучених Штатів, щоб примусити Нетаньяху сісти за стіл переговорів. Зміцнення посередницьких повноважень Туреччини так само виглядає як спроба нейтралізувати «ХАМАС» за допомогою політичних маніпуляцій. В іншому випадку важко зрозуміти, чому Туреччина, яка відмовилась накласти які-небудь санкції на терористичне утворення, яке коїло безпрецедентні в історії руйнування і грабування, раптом припинила торгівлю, яка тривала протягом багатьох років. Той факт, що ця ініціатива обмежена потоком вузькопрофільної гуманітарної допомоги, вказує на те, що комерційні відносини незабаром відновляться у звичному режимі. Якщо правителі дійсно є щирими і чесними в своїх рішеннях, вони повинні були продемонструвати, що військові варіанти, принаймні, в плані загроз, відчувались у мить припинення цього злодіяння, не маючи ніяких відносин з даним терористичним утворенням при жодних умовах. А також слід було заявити, що це терористичне утворення більше не може вважатись державою. В іншому випадку, поки свята земля стогне під чоботами терористів і десятки тисяч мусульман гинуть від однієї різанини до іншої, вживання яких-небудь тимчасових заходів буде просто обманом для мусульманського народу. Свята земля Палестини і кров наших братів і сестер в Газі, які піддаються геноциду, стоять вище усіх політичних планів, комерційних відносин і розрахунків. Будь-який правитель, який не усвідомлює цього і не займає подібної позиції, не може вважатись чесним і опиниться на боці зрадництва.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تَتَّخِذُوا الْيَهُودَ وَالنَّصَارَى أَوْلِيَاءَ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ وَمَن يَتَوَلَّهُم مِّنكُمْ فَإِنَّهُ مِنْهُمْ إِنَّ اللَّهَ لَا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ
«О ті, які увірували! Не вважайте іудеїв і християн своїми помічниками і друзями, оскільки вони допомагають один одному. Якщо ж хто-небудь із вас вважає їх своїми помічниками і друзями, то він сам є одним із них. Воістину, Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей» (5:51).
Джерела:
- «Обмеження експорту в «Ізраїль», ticaret.gov.tr.
- «Заява щодо звинувачень в торгівлі з «Ізраїлем», ticaret.gov.tr.
- «США визнали Єрусалим столицею «Ізраїля», bianet.org.
- «Якими є нинішні економічні відносини між Туреччиною та «Ізраїлем»? Як змінився обсяг торгівлі при владі «Партії Справедливості і Розвитку»?», tr.euronews.com.
- «Суперечливі заяви міністра торгівлі про торгівлю з «Ізраїлем»», Метін Джихан, X (Twitter).
- «Заяви генерального директора «ізраїльської» цементної компанії», Метін Джихан, X (Twitter).
- «Військово-промислова компанія «TUSAŞ» також веде торгівлю з «Ізраїлем». Метін Джихан, X (Twitter).
Köklü Değişim Dergisi
Ахмет Сапа
1. Атака на «Маві Мармара», напад на флотилію Гази, різанина на «Маві Мармара» — це напад «ізраїльських» сил оборони на шість суден, які перевозили гуманітарну допомогу до Гази. Операція була організована гуманітарним фондом «IHH» і «Рухом за свободу Гази» і відбулась 31 травня 2010 року в міжнародних водах Середземного моря, в 70-80 милях (130-150 кілометрах) від узбережжя «Ізраїля». В результаті інциденту деякі члени гуманітарних організацій на борту були вбиті, інші отримали поранення, а судно з пасажирами було захоплено.
2. У січні 2010 року заступник міністра іноземних справ «Ізраїля» Даніель Аялон викликав посла Туреччини в «Ізраїлі» Огуза Челіккола до Кнесету, парламенту «Ізраїля», і запросив представників преси до залу перед зустріччю. Хоча Аялон прийняв Челіккола в своєму кабінеті, посол попросив провести зустріч після уходу журналістів. Після цього Аялон звернувся до репортерів і сказав: «Звертаю вашу увагу на те, що ми сидимо на високих стільцях, а він — на низькому, що на столі тільки «ізраїльський» прапор і що ми не посміхаємось». Він також відхилив пропозицію репортерів «потиснути руки для фото». Послу не запропонували ніякого частування.