Іслам, який не залишає жодне явище без змісту, націлив молодь на те, щоб провести цей вік з найліпшою користю і вигодою, і наставляв їх прикладами. Всевишній Аллах вказує на положення цього етапу житті наступним чином:
۞ٱللَّهُ ٱلَّذِي خَلَقَكُم مِّن ضَعۡفٖ ثُمَّ جَعَلَ مِنۢ بَعۡدِ ضَعۡفٖ قُوَّةٗ ثُمَّ جَعَلَ مِنۢ بَعۡدِ قُوَّةٖ ضَعۡفٗا وَشَيۡبَةٗۚ يَخۡلُقُ مَا يَشَآءُۚ وَهُوَ ٱلۡعَلِيمُ ٱلۡقَدِيرُ
«Аллах — Той, Хто створює вас із слабкості (створює вас із краплі або створює вас слабкими). Після слабкості Він наділяє вас силою, а потім заміняє її слабкістю і сивиною. Він творить, що побажає, адже Він — Знаючий, Всемогутній» (30:54).
Людина, яка в ранньому віці і в старості залежить від іншої людини, в юності і зрілості є сильною і самодостатньою. З цієї причини молодий мусульманин повинен присвятити ці роки, коли він заходиться на апогеї своїх розумових і фізичних сил, Ісламу і набути довольство Аллаха.
Це самоприсвячення продемонстровано молодому мусульманину в коранічних оповідях з численними наставляннями і прикладами. Найбільш відомою із них є історія Ібрахіма (а.с.). Коли Ібрахім (а.с.) був іще юнаком, він після року усамітнення задавав своєму батьку питання про ціль життя, цінність речей і про те, чи є Творець, Який їх створив; він увесь час вивчав і розглядав Сонце, Місяць і зірки. Проте коли вони з’явились і зникли, він зрозумів, що вважати ці небесні тіла божествами було помилкою, і сказав:
لَآ أُحِبُّ ٱلۡأٓفِلِينَ
«Я не люблю тих, хто закочується» (6:76).
Він переконався, що над усім сущім повинен бути Творець і що ідоли, яким поклонялись люди, не мають сили створювати і управляти усім Всесвітом. Ібрахім(а.с.) своєю поведінкою схвилював громадськість і накликав на себе гнів людей, про що говориться в аяті:
قَالُواْ سَمِعۡنَا فَتٗى يَذۡكُرُهُمۡ يُقَالُ لَهُۥٓ إِبۡرَٰهِيمُ
«Вони сказали: «Ми чули, як юнак на ім’я Ібрахім(Авраам) виступав проти них» (21:60).
Проте він не злякався цих слів, а засвідчив про існування свого Господа, Творця небес і землі, сокрушив їх ідолів і викрив їх порочність[1]. Цей юнак досяг істини, прийнявши дослідницький, допитливий спосіб пошуку єдинобожжя (тавхіда). Він за допомогою свого розуму прийшов до усвідомлення, що Творець повинен бути вище і найкраще за усе, а також єдиним. Ібрахім(а.с.) став прикладом для усіх молодих людей на шляху пошуку свого Господа, використовуючи дарований йому атрибут розуму і мудрості, як про це говориться в аяті:
۞وَلَقَدۡ ءَاتَيۡنَآ إِبۡرَٰهِيمَ رُشۡدَهُۥ مِن قَبۡلُ وَكُنَّا بِهِۦ عَٰلِمِينَ
«Іще раніше Ми дарували Ібрахіму (Аврааму) вірне керівництво, і Ми були обізнані про нього» (21:51).
Це відбувається тому, що юнак боявся слідувати за зникаючими, швидкоплинними, безсильними і слабкими людьми і системами, і, використовуючи мудрість, якою його наділив Аллах, він знайшов правильний шлях і поклонявся тільки Йому. Молоді люди, які слідують цьому шляху, стають хоробрими, сміливими і відважними у боротьбі проти тих, хто затаїв на нього образу і гнів.
Знов же, Юсуф (а.с.), приклад терпіння і цноти для молодих людей, був кинутий у колодязь через заздрість своїх братів, коли він був іще дитиною, і терпляче молив там Аллаха. З дозволу Аллаха він врятувався, привернувши увагу проходячого повз торгового каравану, був проданий за декілька дирхамів і доставлений в Єгипет. Коли Юсуф досяг повноліття, Зулейха, в домі якої він жив, забажала його. Але Юсуф відмовив їй, і з цієї причини він піддався наклепу і загрозі бути кинути у в’язницю. Проте він проявив стійкість в своїй позиції, заявивши наступне і провів в ув’язненні сім років:
قَالَ رَبِّ ٱلسِّجۡنُ أَحَبُّ إِلَيَّ مِمَّا يَدۡعُونَنِيٓ إِلَيۡهِۖ وَإِلَّا تَصۡرِفۡ عَنِّي كَيۡدَهُنَّ أَصۡبُ إِلَيۡهِنَّ وَأَكُن مِّنَ ٱلۡجَٰهِلِينَ
«Він сказав: «Господи! Темниця мені миліша того, до чого мене закликають. Якщо Ти не відвернеш від мене їх підступи, то я уступлю їм і опинюсь у числі невігласів» (12:33).
Пророк Юсуф (а.с.), який став рабом впливової родини після звільнення із темного і сирого колодязя, де він пробув там декілька днів, уникнув би перебування в темниці і отримав би високу посаду, якщо б прийняв висунуту йому пропозицію. Проте, незважаючи на даровану йому красу, Юсуф (а.с.) рішуче відкинув цю аморальну пропозицію, боячись позбавитись довольства Аллаха і не мати можливості захистити свою цноту, і навіть віддав перевагу темниці, щоб піти від бруду його оточення. Це — найбільша позиція, яку може проявити мусульманська молодь, наділена знаннями і мудрістю. Юсуф (а.с.), який побажав огородити себе від цієї пропозиції замість того, що стати рабом пристрастей і похоті на світанку своєї юності, є найбільшим прикладом не тільки зовнішньої привабливості, але й краси серця і віри.
Іще одним із кращих прикладів молодих людей, відданих Аллаху, є «Люди печери» (Асхаб аль-Кахф) — юнаки, які проспали в печері декілька сторіч. Це молоді люди, про яких Аллах сказав:
نَّحۡنُ نَقُصُّ عَلَيۡكَ نَبَأَهُم بِٱلۡحَقِّۚ إِنَّهُمۡ فِتۡيَةٌ ءَامَنُواْ بِرَبِّهِمۡ وَزِدۡنَٰهُمۡ هُدٗى
«Ми розповімо тобі їх історію правдиво. Це були юнаки, які увірували в свого Господа, і Ми збільшили їх прихильність прямому шляху» (18:13), —
в своєму прагненні нести послання тавхіда, до якому закликав Іса (а.с.), стали тими, над ким здійснилось одне із муджиза (чудес) Аллаха, і вони вшанувались милості бути навічно згаданими в Священному Корані в сурі під назвою «Аль-Кахф» («Печера»).
Вони захищали тавхід і просили Аллаха знайти вихід з положення, яке склалось, у той час, коли люди забули про боротьбу за тавхід і захопились ширком. Ці молоді люди, яких хотіли вигнати із суспільства, зрозуміли, що не можуть довго залишатись у місті заради своєї справи і укрились у печері. Там вони поминали Аллаха і проводили час в поклонінні.
إِذۡ أَوَى ٱلۡفِتۡيَةُ إِلَى ٱلۡكَهۡفِ فَقَالُواْ رَبَّنَآ ءَاتِنَا مِن لَّدُنكَ رَحۡمَةٗ وَهَيِّئۡ لَنَا مِنۡ أَمۡرِنَا رَشَدٗا
«Ось юнаки укрились у печері і сказали: «Господь наш! Даруй нам від Себе милість і влаштуй нашу справу найкращим чином» (18:10).
Коли вони заснули, здійснилось чудо Аллаха, і вони спали триста років, не піддаючись небезпеці. Але цей час здався їм усього лише днем (або менше дня), і вони зрозуміли, що це не так, коли повернулись у місто, щоб купити їжі[2]. Ці люди, як відомо, були із впливових родин, присвятили свою молодість боротьбі за єдинобожжя. Проте навіть через сторіччя, прокинувшись, вони бачать, що усе іще молоді. Це і є найбільша угода з Аллахом. Усілякий, хто витрачає свою молодість і життя заради Нього, набуде вічної молодості. Це також підтверджується наступним висловлюванням Посланця Аллаха (с.а.с.):
يَدْخُلُ أَهْلُ الْجَنَّةِ الْجَنَّةَ جُرْدًا مُرْدًا مُكَحَّلِينَ أَبْنَاءَ ثَلاَثِينَ أَوْ ثَلاَثٍ وَثَلاَثِينَ سَنَةً
«Увійдуть до Раю мешканці раю без волосся на тілі, без бороди, з очима, підфарбованими сурмою, у віці тридцяти (чи тридцяти трьох) років!»[3].
Наш найбільший путівник, Коран, дає нам ідеальний профіль молоді, наводячи ці та багато інших гідних прикладів:
- Терпляча і гідна позиція високоповажної матері Іси (а.с.) Марьям, які піддалась наклепу навколо питання про її цноту:
فَأَتَتۡ بِهِۦ قَوۡمَهَا تَحۡمِلُهُۥۖ قَالُواْ يَٰمَرۡيَمُ لَقَدۡ جِئۡتِ شَيۡٔٗا فَرِيّٗا ٢٧ يَٰٓأُخۡتَ هَٰرُونَ مَا كَانَ أَبُوكِ ٱمۡرَأَ سَوۡءٖ وَمَا كَانَتۡ أُمُّكِ بَغِيّٗا
«Вона прийшла до своїх рідних, несучи його (Ісу). Вони сказали: «О, Марьям (Марія)! Ти скоїла тяжкий (чи небачений) вчинок. О, сестра Харуна (Аарона)! Твій батько не був поганою людиною, і матір твоя не була блудницею» (19:27,28).
- Спілкування пророка Муси (а.с.), коли він досяг зрілого віку, з праведним рабом (Хідром), якому були даровані знання і мудрість:
وَلَمَّا بَلَغَ أَشُدَّهُۥ وَٱسۡتَوَىٰٓ ءَاتَيۡنَٰهُ حُكۡمٗا وَعِلۡمٗاۚ وَكَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ
«Коли він досяг зрілого віку, Ми дарували йому владу (мудрість чи пророцтво) і знання. Так Ми воздаємо творячим добро» (28:14).
- А також стійкість, проявлена Мусою (а.с.) для того, щоб пізнати істину[4], і багато інших прикладів, які закликані заповнити цей профіль.
Найбільшим із цих прикладів, які Аллах надав молоді, є життя Посланця Аллаха (с.а.с.). Фактично, Аллах описав його (с.а.с.) приклад для нас словами «усват уль-хасана» (чудовий приклад):
لَّقَدۡ كَانَ لَكُمۡ فِي رَسُولِ ٱللَّهِ أُسۡوَةٌ حَسَنَةٞ لِّمَن كَانَ يَرۡجُواْ ٱللَّهَ وَٱلۡيَوۡمَ ٱلۡأٓخِرَ وَذَكَرَ ٱللَّهَ كَثِيرٗا
«В Посланці Аллаха був чудовий приклад (усват уль-хасана) для вас, для тих, хто сподівається на Аллаха і Останній день і багато поминає Аллаха» (33:21).
До того, як він (с.а.с.) був обраний Пророком і Посланцем, він не був причетним ані до якому злу і оберігав себе від многобожжя і аморальності. В юності він вступив до організації «Хільф аль-Фудуль» («Союз честі»), яка захищала тих, хто став жертвою пригноблення і несправедливості[5]. Хадіджа запропонувала йому одружитись з нею, коли він був у віці 25 років, тому що він вів своє ділове життя, яке почалось, коли йому було усього 12 років, без обману і хитрості[6]. Коли йому було 35 років, під час відновлення Кааби, зруйнованої дощем, у суперечці між племенами щодо розміщення Чорного каменя (хаджар уль-асвад) за пропозицією Абу Умайи ібн аль-Мугіри було прийнято рішення слідувати арбітражу першої людини, яка увійде через врата Бану Шайба, і коли першою людиною, яка увійшла у врата, виявився Мухаммад ібн Абдуллах, курайшитські племена відчули полегшення і сказали: «Це Мухаммад аль-Амін (надійний Мухаммад) прийшов. Ми приймемо його арбітраж»[7]. Інакше кажучи, Мухаммад ібн Абдуллах, милість для світів, був моральним торговцем, хорошою людиною, який знаходив рішення для пригноблених, і заслуговуючим на довіру юнаком, який характеризувався якістю «аль-амін» в суспільстві іще до того, як до нього прийшло посланництво. Це були найбільші підґрунтя, які підготували його до пророцтву. Хадіджа своєю наступною своєю промовою про молодість Мухаммада практично втішила Посланця Аллаха (с.а.с.), якого долали вагання і сумніви, коли до нього явилось пророцтво у віці сорока років: «Не бійся, о, Абу аль-Касім, мій Господь не підведе тебе. Тому що ти людина доброї моральності, вірна своєму слову і аманату, піклуєшся про своїх родичів, простягаєш людям руку допомогу, кормиш бідних і проявляєш гостинність»[8].
Після того, як Мухаммад (с.а.с.) був проголошений Посланцем Аллаха, багато хоробрих молодих людей взялись за його (с.а.с.) справу у прагненні створити віруюче суспільство в Мецці і Медині. Ці молоді люди, які пережили утисканні і гоніння на ранніх етапах Ісламу, пожертвували своїми життями і близькими заради цієї справи Посланця Аллаха (с.а.с.). Першим в нього увірували Алі ібн Абу Таліб у віці 10 років, Абдуллах ібн Умар —у віці 13 років, Зейд ібн Харіса — у віці 15 років, Абдуллах ібн Масуд і Зубайр ібн аль-Аввам — у віці 16 років, Тальха ібн Убайдуллах, Абдуррахман ібн Авф, Аль-Аркам ібн Абу аль-Аркам і Саад ібн Абу Ваккас — у віці 17 років, Мусаб ібн Умайр — у віці приблизно 18-20 років, Джафар ібн Абу Таліб — у віці 22 роки, Усман ібн Аффан, Абу Убайда ібн аль-Джаррах і Умар (р.анхум) — у віці від 25 до 31 року[9].
Мухаммад (с.а.с.) ставився до молоді з милосердям і повчальним підходом, він говорив їм слова, які їх підбадьорювали. По суті, ці слова є посланням до молоді усієї його Умми. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «Якщо юнак відмовиться від задоволень цього світу і праздності цього світу і продовжить підкорятись Аллаху, незважаючи на свою молодість, то Аллах воздасть йому нагороду сімдесяти двох праведників і скаже йому: «О, юначе, який присвятив свою молодість поклонінню Мені і відмовився від похоті, ти подібний деяким із Моїх янголів!»[10]. «Кращий із ваших молодих — той, хто схожий на ваших старших (в зрілості і досконалості)»[11]. «В День воскресіння, коли не буде тіні, окрім тіні милості Аллаха, Аллах укриє сім людей в тіні Своїй милості: (Один із них) ... Юнака, який продовжує поклонятись Аллаху»[12].
Посланець Аллаха (с.а.с.) вибудовував свій підхід до молодих людей згідно з їх талантами і здібностями і без вагань давав їм обов’язки вже з раннього віку, був дуже милостивим до них і поблажливим. Наприклад, Алі (р.а.) був юнаком, вихованими і вирослим поруч з нашим Пророком (с.а.с.). Він відрізнявся своїм проникливим розумом. Пророк Мухаммад (с.а.с.) вшанував його і підбадьорив словами: «Я — місто зі знаннями, а Алі — його двері»[13]. Він призначив його суддею (каді) в Ємені, коли йому було 20 років, і давав йому поради і рекомендації відносно суддівства[14]. В останні роки свого благословенного життя Посланець Аллаха (с.а.с.) призначив Усаму ібн Зейда, якому було усього 19 років, командуючим армією, яку він збирався відправити до Сирії, і призначив під його головування таких великих сподвижників, як Абу Бакр і Умар (р.анхума)[15]. Незважаючи на те, що внаслідок 23-річного опору і освітньої діяльності Пророка (с.а.с.), у нього в розпорядження було багато зрілих і досвідчених сподвижників, призначення ним (с.а.с.) Усами командуючим цілою армією є найбільшою ознакою його (с.а.с.) надії, покладаємої на молодь, і ідеалом того, що Іслам піднесеться руками молодих мусульман. Мусаб ібн Умайр, один із перших увірувавших в Мухаммада (с.а.с.), який залишив своє розкішне і заможне життя, незважаючи на переслідування своєї родини, був посланий Мухаммадом (с.а.с.) в Медину у якості «вчителя» іще до переселення (хіджри)[16]. Завдяки Мусабу жителі Ясріба присягнули на вірність, їм викладались принципи Ісламу, і це місто було підготовлене до тому, щоб стати Мединою, першим місцем, де була втілена на практиці ісламська культура після початку благословенного маршу Хіджри. Віддавання переваги Мусабом такому образу життя і його старання були оцінені Посланцем Аллаха (с.а.с.), і наступні слова були сказані про Мусаба із його благословенних вуст: «Хвала Аллаху, це юнак, який жив дуже розкішним життям в Мецці. Але його любов до Аллаху, Посланцю Аллаха і його любов до такви примусили його відмовитись від усіх зручностей»[17].
Хіджра Мухаммада (с.а.с.) в Медину була в точності організацією молодих мусульманських розумів. Як ми згадали, Мусаб ібн Умайр прибув у Ясріб і підготував місцевих жителів для прийняття мусульман із Мекки, які здійснять Хіджру. Перед тим, як покинути Мекку, Посланець Аллаха (с.а.с.), дізнавшись, що на нього спробують здійснити замах, попросив Алі ібн Абу Таліба лягти на його (с.а.с.) ліжко, щоб створити враження, що він продовжує лежати на своєму місці; Алі (р.а.) виконав це прохання, показавши приклад повної відданості. Незважаючи на смертельну небезпеку, він ліг у ліжко Посланця Аллаха (с.а.с.) і зробив величезний внесок в здійснення хіджри, відволікаючи многобожників[18]. Абу Бакр (р.а.), коли молоді жінки із його дому, Асма і Аіша, сказали йому, що вміють зберігати таємниці, розповів їм, що Пророк (с.а.с.) вирішив вирушати у дорогу цією ніччю і вибрав його своїм супутником. Асма і Аіша не зволікаючи почали проводити підготовку до дороги. Поклали трохи їжі в шкіряний мішечок і наповнили бурдюк водою. Але коли вони не змогли знайти мотузок,щоб зв’язати горловини сосудів, Асма за порадою батька зняла свій поясок (нітак), розрізала його на дві частини і однією частиною зав’язала горловину мішка з їжею, а іншою — горловину бурдюка з водою. Посланець Аллаха (с.а.с.), який був надзвичайно задоволений цим вчинком, похвалив її і сказав: «Нехай Аллах дасть тобі два пояска в Раю в обмін на цей поясок», — і Асма бінт Абу Бакр отримала прізвисько «Затуннітакайн» (володарка двох поясків)»[19]. Син Абу Бакра Абдуллах (р.анхума) взяв на себе задачу зібрати розвіддані про курайшитів для Посланця Аллаха (с.а.с.) і свого батька на шляху Хіджри і застерігав їх про можливі набіги[20]. І навіть юнак на ім’я Абдуллах ібн Урайкит, хоча і не був мусульманином, супроводжував Посланця Аллаха (с.а.с.) в цьому благословенному поході і виступав в ролі провідника і гіда[21].
Таким чином, ця важлива подія, яка змінила хід історії, де уперше була реалізована ісламська цивілізація і закладені основи Ісламської Держави, відбулась завдяки рішучості, зусиллям і, звичайно ж, вірі купки мусульманських і відданих молодих людей.
Ці молоді люди набули ісламської ідентичності і приналежності, у той час як в період джахілії вони були людьми, які вживали алкоголь, не знали прав і законів і проводили своє життя в розвагах і азартних іграх. Вони стали воїнами, суддями, командирами і вчителями Ісламу і забезпечили те, щоб покоління, яке вони виховають, стало представниками цивілізації, яка швидко поширилась з Аравійського півострову по усьому світу.
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що ці особистості, які прославились завдяки Ісламу, прославили Іслам на увесь світ. Сподіваємось, що ці особистості стануть прикладом і дороговказом для сьогоднішньої молоді Умми.
Хіляль Тюфенк
1. Див. «Аль-Анбія», 54–58.
2. Мухаммад Хамді Язир, «Мова Корану істинної релігії».
3. Абу Іса Мухаммад ібн Іса ат-Тірмізі, «Сунан ат-Тірмізі», «Аль-Муджам аль-Муфахрас Ліальфаз аль-хадіс ан-Набаві» (Стамбул, Видавництво «Dâru’d-Dave», 1986), «Рай», 8.
4. Див. «Аль-Кахф», 60-81.
5. Мухаммад Ібн Сад, «Ат-Табакат аль-Кубра» (Бейрут, 1968), I, 128, 129.
6. Ібн Сад, I, 131; Ібн Хішам, I, 189.
7. Аль-Азракі, «Ахбару Макка ва ма джаа фіха мін аль-Асар» (Бейрут, 1979), I, 158, 159; Ібн Хішам, «Сіра ан-набаві» (Єгипет, 1936), I, 195.
8. Ібн Хішам, I, 233.
9. Адем Апак, «Молодь навколо Пророка (с.а.с.)», Науковий, культурний і історичний журнал по сірі, січень-березень 2019 р.
10. Рамуз, 383/2.
11. Рамуз, 281/15.
12. Бухарі, «Азан», 36, «Закят», 16, «Рікак», 24, «Худуд», 19; Муслім, «Закят», 91.
13. «Аль-Джамі ас-Сагір», 1/415; «Ас-Саваік аль-Мухріка», 73; «Тахзіб ат-тахзіб», 6/320; «Мустадрак аль-Хакім», 3/126.
14. Абу Давуд, «Акзія», 6; Ат-Тірмізі, «Ахкям», 5; Муснад, I, 83, 88, 111, 136, 149, 156.
15. Ібн Сад, II, 190.
16. Ібн Хишам, II, 42.
17. Ібн Сад, III, 116.
18. Ібн Хішам, II, 98.
19. Алі Ярдим, «Асма бінт Абу Бакр ас-Сіддік», веб-портал «Ісламська Енциклопедія».
20. Аднан Демірджан, «Пророцький опір: Хіджра» Видавництво «Beyan», Стамбул, 2000), с. 128.
21. Ібн Сад, I, 229.