Звичайно, в рамках однієї статті неможливо розглянути усі ці атаки. В рамках даної статті ми розкритикуємо ідею «аполітичного Ісламу»; мова йде про положення, в якому вони хочуть бачити Іслам.
В найбільш короткому та ємному визначенні «аполітичний» чи «аполітичність» — це термін, який означає «неполітичний, байдужий до політичних подій, які розвиваються».
Одна із головних цілей рукотворних ідеологій — залишити релігію поза політикою, що означає усунення з життєвої арени усіх божественних релігій, які містять ідею правління. Адже безперечно, що релігія, яка черпає свою силу від Творця, не уступить місце релігіям і віруванням, які походять від людей. Християнство і іудаїзм, які розглядаються в цьому статусі і яких спіткала ця участь, незважаючи на їх спотворення, є найбільш очевидними прикладами цього.
Ми бачимо, що Іслам, який неможливо підробити і який має систему, що витікає із його власного віровчення (акиди) про життя, розглядається усіма неісламськими думками як «останній ворог з божественним аспектом». Відомо, що усі антиісламські проекти здійснюються саме з цим задумом.
Іслам хочуть заточити у в’язницю так само, як інші релігії ув’язнені в свої святилища і храми. Ідея про те, що Іслам повинен триматись подалі від політики, незважаючи на теологічне протистояння, є важливим аргументом, який використовується для досягнення даної цілі.
Хоча це поняття не використовується відкрито у відношенні нашої релігії Іслам, саме таку позицію ісламофобський Захід привласнює Ісламу. Окрім того, політика правителів в ісламських країнах та їх нездатність розглядати усі політичні події з точки зору Ісламу є показниками того, наскільки вони служать цій цілі.
І знов же, слабкість вчених в ісламській географії і організацій, створених цими вченими, у виробленні рішень політичних подій, які розвиваються як в мусульманських країнах, так і у світі, і в висуненні шаріатських положень, на жаль, сприяла створенню враження, що Іслам є аполітичною релігією.
Проте немає ніяких доказів або аргументів, які б служили для підтвердження цієї дезінформації. Ми є свідками того, що ті, хто шукають докази щодо цього, опиняються з порожніми руками. Навпаки, в Ісламі є ціла низка доказів, які роблять це неможливим. Ми можемо стисло перерахувати декілька доказів наступним чином:
1. Визначення Ісламу як такого є спростуванням аполітичної скерованості:
Власне кажучи, ми стисло визначаємо Іслам наступним чином: «Це релігія, яка регулює відносини людини з самою собою, своїм Господом та іншими людьми (суспільством)». Варто зазначити, що «політичні» відносини відносяться до відносин людини з суспільством. В цьому контексті в ранній період були написані такі праці і твори, як «Ас-сіяса валь-хіляфа», «Сіясатнаме», «Ахкам ус-султанійя», «Аль-гіяси», які викладались в різних медресе. Література, створена цими творами, є однією із найбільших відповідей на ідею «аполітичного Ісламу».
2. Докази того, що Халіфат є питанням Іджма:
Ісламська Держава (Халіфат), очолювана самим Посланцем Аллаха (с.а.с.), є доказом того, що у цьому відношенні Іслам переплітається з політикою. Як відомо, Халіфат є політичним інститутом. Окрім того, особливе значення має доказова цінність Іджма про те, що Халіфат є керуючою системою Ісламу.
Визнання такої політичної структури, як Халіфат, необхідної для релігії, є однією із важливих відповідей, даних тим, хто вважає Іслам аполітичною релігією.
3. Те, що Іслам має в повній мірі придатний для життя звід законів, право і юриспруденцію:
Існування ісламського права, яке абсолютно визнано в Ісламській Уммі, є важливим доказом у цьому відношенні. Справа як в неможливості реалізації закону, який охоплює усі сфери життя від А до Я, без системи, так і в тому, що цей закон по своїй суті суперечить аполітичній структурі. Той факт, що у світі немає системи, яка була б аполітичною, маючи такий закон, є іще одним доказом переконливості нашого ствердження.
Доречно нагадати, що кожен із трьох згаданих нами пунктів є предметом величезної статті або навіть цілої книги.
Знов же, наявність у Ісламу власної системи освіти, кримінальної системи, економічної системи, соціальної системи, внутрішньої і зовнішньої політики, державного механізму та інших органів і апаратів показує нам, що феномен «аполітичного Ісламу», про який стверджує Захід, насправді є великою брехнею і фальшю.
Попутно хочемо нагадати, що усі згадані нами пункти досить довгі і повні другорядних положень (хукмів), і бажаємо повідомити, що вони виробляють і що із них витікають рішення відносно усіх сфер життя [1].
Знов же, той факт, що будь-яка політична, економічна чи правова ситуація, яка складається сьогодні, навіть за відсутністю держави Халіфат, який би запроваджував Іслам в повному змісті, має аутентичні (здраві) рішення в рамках хукмів Шаріату, знов залишає ні з чим тих, хто чіпляється за «аполітичну» брехню, щоб опорочити Іслам [2].
Ці істини, які відносяться до предмету нашої розмови, полягають в наступному аяті. Всевишній Аллах Аш-Шарі (Законодавець) сказав:
ٱلۡيَوۡمَ أَكۡمَلۡتُ لَكُمۡ دِينَكُمۡ وَأَتۡمَمۡتُ عَلَيۡكُمۡ نِعۡمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ ٱلۡإِسۡلَٰمَ دِينٗاۚ
«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3).
Досконалість релігії, про що говориться в аяті, проявляється в усіх напрямках і аспектах. Неможливо уявити, що релігія, досконала в усіх аспектах, повинна бути вільна і позбавлена від політики і політичних подій. Стверджувати протилежне — означає говорити врозріз з цим аятом.
Köklü Değişim
Яшар Самі Тархан
30.11.2022
1. Ці пояснення є доказами гнилості усіх аполітичних пропозицій, які закликані підкріпити уявлення про усамітнену і виключно духовну релігію, і що цей виверт не зможе прижитись до Ісламу. Адже ані сьогодні, ані в історії не існує ідеї, віри або релігії, яка була б аполітичною, якщо всередині них є подібні аспекти.
2. Заснована у 1953 році ісламська політична партія «Хізб ут-Тахрір» з миті свого створення постійно випускає заяви, публікації і видання по усім вищеперерахованим питанням, надаючи хукми Ісламу по кожній галузі до уваги усьому світу у формі, що запам’ятовується.