Оскільки не уявляється можливим позбутись від усіх представників Ісламської Умми, які несуть потенційну загрозу планам окупації ісламських земель, для збереження гегемонії окупанта, критично важливо перетворити мусульман із «ворогів» в «друзів». Необхідно створити покоління, відірване від головних цінностей Ісламу і покори Заходу і його збоченим цінностям, пройшовши через централізовану систему освіти, створену самим Заходом.
Найбільш системний спосіб впливу на покоління і формування їх світогляду — це освіта в школах. Вона є найбільш ефективним методом формування «бажаного людського профілю». Влада використовує обов’язкову освіту як інструмент для створення однорідної моделі людини, чия здатність задавати питання притуплена, а індивідуальність втрачена, щоб підтримувати встановлений владою порядок експлуатації і пригноблення.
Тут вступає у гру ключове поняття «навчальний план». Навчальний план, який представляє собою основний зміст і межі освіти, по суті, є цілеспрямованою, навмисною і систематичною організацією навчального матеріалу, яка виникає у відповідь на питання: «Яку людину ми хочемо виховати і яким чином можемо цього досягти?».
Відповіддю режиму, який виник після розпаду Османської Держави, на питання «Яких людей ми повинні виховати?» стало формування неупередженого до свого коріння, бездушного, світського, демократичного і націоналістичного покоління, яке відкидає і навіть хулить своє історичне минуле під гаслом «досягнення цілі сучасної цивілізації»1. Покоління, яке стало манкуртами, з придушеним мисленням і втраченою здатністю до критичного осмислення, грало найважливішу роль у забезпеченні збереження режиму. Таким чином, колонізовані країни були приречені на спотворене життя під звуки гімнів про незалежність.
Освітні заходи, скеровані на витіснення Ісламу із громадського життя і іменуємі «революційними законами», перетворили усе, що пов’язано з Ісламом, на ворога. Ці зміни були реалізовані через «Закон про об’єднання освіти під єдиною системою» («Tevhid-i Tedrisat Kanunu»). У перші роки існування республіки до Туреччини були запрошені західні секуляристи, такі як Джон Дьюі (John Dewey, американський філософ і педагог), Альфред Кюне (Alfred Kühne, німецький підприємець ), Омер Бейсе (Omer Buyse, бельгійський педагог), доктор Густав Ольденбург (geheimrath Oldenburg, німецький агроном), Ернст Еглі (Ernst Egli, архітектор), Альберт Мальхе (Albert Malche, політик), Беріл Паркер (Beryl Parker), Оскар Фрей (Oskar Frey, письменник і філософ) і Джордж Штілер (George Stiehler, політик), які розробили позитивістську, світську парадигму освіти. Ісламські цінності були демонізовані і виключені із життя під приводом їх «догматичності». Реформа алфавіту, яка проводилась з метою розірвати зв’язки нації з її історичними, релігійними та іншими цінностями, призвела до глибокої кризи ідентичності. З секуляризацією знань була створена система освіти, заснована на позитивістському і матеріалістичному менталітеті.
Згідно Основному закону про національну освіту (Millî Eğitim Temel Kanunu), прийнятому в 1973 році, головною ціллю освітньої системи і навчальної програми в країні було «виховання кемалістський особистостей».
- «Загальна ціль турецької національної освіти полягає в том, щоб виховати усіх членів турецької нації як громадян, відданих реформам і принципам Ататюрка, усвідомлюючих свої обов’язки і відповідальність перед Турецькою Республікою, яка є демократичною, світською і соціальною правовою державою, і формуючих відповідну поведінку»2.
- «Також докладаються зусилля для реалізації і підтримання сильного, стабільного, свобідного і демократичного суспільства»3.
- «Секуляризм є невід’ємною частиною турецької національної освіти»4.
Оскільки «секуляризм» — це інтелектуальна основа західної культури, яка вважається куфром в очах Ісламу, він був закладений в основу кожної навчальної програми в 1924, 1926, 1936, 1948, 1968, 1995, 2005, 2017 і, нарешті, в 2024 році5. Кожна навчальна програма була побудована на цьому порочному фундаменті. Західна культура була прийнята у якості основного орієнтиру в навчальних планах, створених з урахуванням секуляризму як основи філософії освіти і освітньої парадигми. Незважаючи на те, що народ є мусульманським, «освітня філософія» системи була заснована на секуляризмі, який далекий від ісламських принципів і заперечує суверенітет Аллаха на землі, а також на демократії, цілю якої є формування людини як свобідної особистості, а не як слуги Аллаха. Через цю фатальну помилку кожна зміна в системі освіти відкриває двері для інших проблем замість того, що бути їх рішенням.
Це розуміння, яке прагнуло створити свою національну (!) освіту шляхом запровадження порочної культури західного світу і формування націоналізму у розумах молоді, наповнило навчальну програму вихвалянням цього націоналізму, принижуючи приналежність до Умми. Навчальна програма по історії революції, де історичні факти були спотворені і скомпільовані з хибними інтерпретаціями режиму, сформувала маси, чиї розуми були поневолені, повторюючи стереотипні фрази як папуги і страждаючи від тягаря кемалізму. Офіційні церемонії, які стали щорічними сесіями по оновленню вірності режиму, нав’язували кемалізм як свою ідеологію, а їх ритуали ставали обов’язковими. Студенти були вимушені преклонятись перед ідолами, а школи по усій країні перетворювались на храми кемалізму, де усіх учнів примушували бути відданими послідовниками цієї ідеології. Офіційні церемонії, святкові заходи і дні трауру, а також ритуали з національним гімном і прапором ставали нав’язаними обрядами цієї «релігії».
З 1930 по 2017 рік, протягом 87 років, включення «теорії еволюції» до навчальної програми призвело до формування «безбожного» і аморального покоління, заснованого за запереченні існування Творця. Порочні цінності капіталістичної ідеології, такі як демократія, секуляризм і республіка, які були включені до програми багатьох курсів, подавались як вища цінність, затягуючи молодь в болото деїзму і ігноруючи факт суду Аллаха.
До 1950 року вплив англійців на країну ослаб, і США почали активно впливати на політичне життя Туреччини. У зв’язку з цим в області освіти почали реалізовуватись різні проекти і програми, скеровані на «вирощування» людей. Освіта, у свою чергу, структурується згідно з домінуючою парадигмою часу і політичною гегемонією. Період до 1950 року характеризувався жорстокою боротьбою режиму з Ісламом, ціллю якої було викорінення «реакційних» елементів. Проте після 1950 року тиск на релігію ослаб, і були введені більш «м’які» заходи, які відповідають американській моделі. Це так само позначилось на освіті, і поворотною точкою тут стала Програма Фулбрайта6, яка спричинила значний вплив на освітню систему.
Комісія по освіті Фулбрайта, створена в 1949 році внаслідок угоди між Туреччиною і США, була скерована на культурну взаємодію між двома країнами через обмін студентами, викладачами і експертами. Турецькі студенти, які навчались в США по стипендіям Фулбрайта, а також американські викладачі, які приїздили до Туреччини, спричинили значний вплив на реструктуризацію турецької системи освіти. Вчені Фулбрайта, які отримали освіту за сучасними стандартами, займають і продовжують займати важливі пости в турецькій державній адміністрації і освітніх закладах. Під впливом стипендіатів Фулбрайта турецька система освіти була вестернізованою в аспектах людських ресурсів, шкільних завдань, навчальних програм, навчальних матеріалів, а також культурних норм студентів і викладачів, включаючи методи і прийоми навчання7.
Комісія Фулбрайта по освіті в Туреччині, яка функціонує донині, складається із восьми членів: чотирьох громадян США і чотирьох громадян Турецької Республіки. Нею керує посол США, який виконує функції «голови місії» і приймає остаточні рішення.
Не ясно, хто саме є бенефіціарами стипендій Фулбрайта, хто лідери політичних партій, і скільки впливових осіб в турецькій бюрократії фінансувалось цією американською комісією і стало носіями західної культури.
Програми і навчальні плани цих і подібних освітніх закладів, діючих в інтересах капіталістичних колоніальних держав і виступаючих як місіонери західної культури, призвели до ігнорування наших цінностей і нав’язування світського образу життя.
Сьогодні, діючи в межах впливу США, ми стикаємось з аналогічними проблемами в освіті і навчальних планах. «Партія Справедливості і розвитку», яка успішно запроваджує ісламські цінності на словах, а західні — на ділі, знов продемонструвала свою лояльність західним ідеалам, ввівши до навчальної програми для четвертих класів «Курс прав людини, громадянськості і демократії», чого раніше не спостерігалось.
В межах проекту ETCEP (Eğitimde Toplumsal Cinsiyet Eşitliği Projesi, «Проект по гендерній рівності в освіті»), який представляє собою значний порочний проект Заходу, через різні програми і заходи у школах юним розумам намагались представити «нормальними» такі збочення, як «сексуальна орієнтація» і тому подібне. Іще однією трагедією є те, що школа перетворилась на частину «цілі створення безстатевого суспільства», на яку націлена глобальна безбожна система.
В політичній атмосфері, де «Партія Справедливості і розвитку», яка перебуває при владі вже 22 рок, демонструє більш кемалістські погляди, аніж самі кемалісти, фетишизуючи своїх лідерів, новий навчальний план під назвою «Модель освіти сторіччя Туреччини» не відрізняється від попередніх. Незважаючи на деякі позитивні зміни в стратегіях, методах і прийомах навчання, які відповідають духу часу, зміст навчальної програми був розроблений з акцентом на західну культуру, засновану на порочних принципах. Програма «K12 Beceriler Çerçevesi Türkiye Bütüncül Modeli»8 підготовлена спільно з ЮНІСЕФ9. Головним джерелом натхнення для «Загального тексту моделі освіти сторіччя Туреччини» служить текст «K12 Навичкова Рамка». Зміст програми «K12 Навичкова Рамка» відображає філософію, на якій заснована сучасна глобальна економічна система, і представляє людину як істоту, далеку від релігійних і моральних цінностей, націлену на формування певних навичок.
До нової навчальної програми, не відступаючи від світського і позитивістського мислення, були запроваджені національні і місцеві елементи під назвою «Виховання цінностей». Завдяки цьому навчальному плану замість формування «релігійного покоління» будуть виховуватись люди з нечіткою ідентичністю, такі як «атеїст з мораллю», «консервативний кемаліст», «націоналістичний деїст» тощо.
«Партія Справедливості і Розвитку», яка перебуває при владі довше за усіх в історії Туреччини, але ніколи не займала владу в культурній сфері, незважаючи на свою політичну силу, сама це визнає10. Вона виводить кемалістські практики на новій рівень, роблячи принципи дрібного і темного кемалістського режиму «табу» і розглядаючи їх як «священні корови» в кожній навчальній програмі. Замість того, щоб змінювати статус-кво, вона лише його зберігає і відновлює свої зобов’язання в ім’я вірності цьому режиму. Розуміння, яке чіпляється за західні цінності і обмежує релігію тільки духовним виміром, не може, природно, встановити культурну владу. Це ілюзія — очікувати, що слідування західному курсу приведе до Господу Кааби.
Хоча рештки лівої ідеології і «динозаври» кемалістського дворянства, відчувши навіть найменший натяк на Іслам, стрімко критикують обговорювану навчальну програму, називаючи її «вихованням учнів в текке», із цілісності програми зрозуміло, що насправді вона призначена для формування світських, демократичних і деїстичних особистостей. В процесі зміни навчальної програми демократичні і світські принципи знов були сприйняті як червона межа, а «кемалістські догми» були знов запроваджені в її суть подібно кинджалу. При підготовці навчальної програми, з одного боку, були враховані західні критерії, а з іншого боку — в неї намагались інтегрувати моральні елементи. Незважаючи на спроби об’єднати добро і зло, в ітозі результатом стало лише створення навчальної програми, насиченої західною культурою. Незважаючи на усі зміни в навчальних планах, єдине, що залишалось незмінним протягом 100 років, це структура існуючої світської, секулярної і позитивістської системи.
Хоча часто стверджується, освіта і навчальні програми повинні бути не паліативними, частковими, фрагментарними, тимчасовими, а тактичними, стратегічними чи цілісними і постійними, кожна навчальна програма приречена на поразку, якщо не буде скасований закон про національну освіту, прийнятий на основі західної культури і заснований на язичницькому розумінні. Замість цього необхідно створити освітню систему, яка гармонує з Ісламом, адже будівля не може бути побудована на прогнилому фундаменті. Без радикальної революції в освіті і переходу до моделі чи курсу, заснованих на ісламській культурі і звільнених від західних впливів, будь-які вдосконалення будуть лише інструментом, який підтримує існуючу світську систему.
Бурхан Еркан
1 Фраза «muasır medeniyet hedefine ulaşma» перекладається як «досягнення цілі сучасного цивілізаційного рівня». Вона часто використовується в контексті проектів модернізації і секуляризації, які були здійснені у низці країн, особливо в Туреччині на початку XX сторіччя під керівництвом Мустафи Кемаля Ататюрка.
2 1973 рік, «Основний закон про національну освіту», Стаття 2.
3 1973 рік, «Основний закон про національну освіту», Стаття 11.
4 1973 рік, Основний закон про національну освіту, Стаття 12.
5 «Дослідження по розробці навчальних програм в Туреччині: Історичний аналіз з миті проголошення республіки до теперішнього часу», Рахіме Чобаноглу, Алі Йилдирим, DergiPark.org.
6 Програма Фулбрайта (англ. Fulbright Program), яка включає програму Фулбрайта–Хейса (англ. Fulbright–Hays Program), — програма освітніх грантів, заснована в 1946 році і висунута колишнім сенатором від штату Арканзас США Джеймсом Уільямом Фулбрайтом і фінансована Держдепартаментом США з метою зміцнення культурно-академічних зв’язків між громадянами США та інших країн.
7 Халіль Ібрахім Челік, «Впливу Заходу на турецьку освітню систему від Епохи другої конституції до Комісії Фулбрайта», докторська дисертація.
8 K12 Beceriler Çerçevesi Türkiye Bütüncül Modeli (K12 Навичкова Рамка: цілісна модель Туреччини) представляє собою структуровану модель, розроблену для визначення і розвитку ключових навичок, необхідних учням в системі K 12. У межах цієї моделі особлива увага приділяється грамотності як основному елементу, який формує здатність до навчанні протягом усього життя.
9 «Почався семінар по підготовці керівництва по цілісній моделі Туреччини у межах K12 Навичкова Рамка».
10 Рада по культурі, міністерство культури і туризму.